За словами мистецтвознавців, уважно вивчаючи давні ікони, можна зрозуміти зміни не лише художніх стилів, а й народного побуту.    

     

Презентація сайту lwowprzedwojenny.eu на Форумі видавців: Андрій Павлишин і Жанна Слоньовська.    

…Зі шкільних років запам’яталися старі, кількарічної давнини "Перці" та "Крокодили", які ми наввипередки висмикували з перемотаних якимись шнурками стосів макулатури, зваленої в куті класної кімнати, щоби потім читати їх на уроках. Збирання макулатури, таким чином, супроводжувалося доволі радісними відчуттями. Так само з приємністю згадуються піонерські походи за металобрухтом, які давали можливість цілий день не з’являтися на уроках, і поїздки на бульбу в підшефні колгоспи, які дозволяли на кілька тижнів заповнювати шкільний щоденник одним навскісним написом: "На картоплі".  

330 років тому, 12 вересня 1683 року під Віднем сталася одна з вирішальних битв в історії Європи. Об’єднані війська Габсбурґів і Речі Посполитої розгромили стотисячну турецьку армію. Відтоді Османська імперія змушена була припинити свою експансію у Європі й почала поволі відступати з давніше завойованих земель.  

12 вересня минає 190 років від дня народження галицького поета Корнеля Уєйського.    

  Публікується за виданням: Семен Шевчук. Пора сказати правду про наші визвольні змагання добитися волі для Галицької Землі. 1918—1939. Накладом Автора. Торонто, Канада 1965 Друкарня і Видавництво В.Дідюка     ВПАВШИМ БОРЦЯМ ЗА ВОЛЮ ГАЛИЦЬКОЇ ЗЕМЛІ   ТА ТИМ, ЩО КАРАЛИСЯ ПО ТЮРМАХ І КОНЦТАБОРАХ,               ЦЮ КНИЖКУ

7 вересня 1813 року народився Еміль Коритко – галичанин, який став одним із перших дослідників етнографії словенського народу.    

85 років тому, 6 вересня 1928 року в Харкові тодішній народний комісар (міністр) освіти Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) Микола Скрипник своїм підписом затвердив "Український правопис", який після того називали "харківським" або "скрипниківським".  

Серед горбистого пасма Медобори, яке через стрімкий рельєф називають горами, височіє гора Богит. Зрештою, її називають по-різному: Богит, Бохит, Бохіт, Бохут. Гора досить суттєво виділяється в околицях, то й не дивно, що свого часу тут було сакральне місце – люди в давнину часто влаштовували святилища на панівних в околиці вершинах [2]. Що ж таке було на цій горі, що притягує сюди щораз більше туристів і сучасних язичників?