…Зі шкільних років запам’яталися старі, кількарічної давнини "Перці" та "Крокодили", які ми наввипередки висмикували з перемотаних якимись шнурками стосів макулатури, зваленої в куті класної кімнати, щоби потім читати їх на уроках. Збирання макулатури, таким чином, супроводжувалося доволі радісними відчуттями. Так само з приємністю згадуються піонерські походи за металобрухтом, які давали можливість цілий день не з’являтися на уроках, і поїздки на бульбу в підшефні колгоспи, які дозволяли на кілька тижнів заповнювати шкільний щоденник одним навскісним написом: "На картоплі".
Але, окрім життєрадісного прогулювання уроків, у цих заходах був ще один важливий момент: саме під час таких масових вилазок найкраще вдавалося пізнати однокласників, тоді проявлялися ізгої, гуртувалися компанії. Власне, заради якогось ритуального єднання «в одностайному пориві» всі ці колективні заходи, мабуть, і задумувалися. Бо навряд чи радянська держава насправді аж так потребувала всенародної допомоги у найдрібніших справах.
…1949 року споживча кооперація оголосила про закупівлю в населення насіннєвих жолудів. Приймати їх мали всі заготконтори в кожному селі й платити по 80 копійок за кілограм дубового насіння. Здавачам також обіцяли, що за кілограм жолудів будуть продавати кілограм вівса за державною ціною. «Громадяни! Збирайте жолуді і продавайте їх споживчій кооперації», - закликала через газету «Прикарпатська правда» Станіславська обласна споживспілка.
І раптом – ніби грім серед ясного неба: жолуді не приймають! Якісь надто ретельні піонери з малесенького села Хоросна на Коломийщині пішли до лісу і ще до Покрови 1949 року назбирали 200 кілограмів жолудів, 15 кілограмів каштанів, ще й 5 кілограмів кісточок слив (хоча про каштани таі сливки ніхто, начебто, й не просив) і принесли все це добро до заготівельного пункту райспоживспілки. А там не приймають ні каштанів, ні жолудів, ні, тим більше, сливових кісточок. Довелося знову таргати все зібране до школи. Не знати якими правдами та неправдами заледве 110 кілограмів жолудів піонерам все-таки вдалося здати. Після чого у споживчому товаристві оголосили, що вони свій план виконали.
«Як же це так, - дивувалися в дописі до «Прикарпатської правди» хороснянські піонери М.Коханець, П.Сеньків і Ф.Пукас, - адже, чим більше буде зібрано його (насіння – Б.С.), тим краще, тим швидше буде здійснений сталінський план перетворення природи».
…Думаю, після такої публікації начальнику заготпункту не залишалось нічого іншого, як повіситися на найближчому дубі, попередньо визбиравши під ним усі жолуді.
13.09.2013