З приводу 100-лїтних роковин битви під Липском, які власне випадають в нинїшний день, подав Danzer's Armee Zeitung в останнім (42) числї статю, підписану ініциялами А.Р., в якій автор на основі воєнного архіву й істориї полків представляє участь австрийських полків в битві народів. Автор зазначує на початку статї, що без австрийського війска був би Наполєон рішучо відніс побіду під Липском. Дальше подає він, що в кампанії 1813 р. на нїмецькій землї і за свободу Нїмеччини з австрийського війска брало участь 42.913 жовнїрів і 877 офіцирів.  

95 років тому у жовтні-листопаді 1918 р. у Галичині розпочався процес творення незалежної держави, яка потім стала називатися Західно-Українською Народною Республікою.   Цей процес розтягнувся на кілька етапів:   18 жовтня створена в Народному домі у Львові конституанта – Українська Національна Рада (УНРада) – проголосила Українську державу на всій українській етнічній території Галичини, Буковини та Закарпаття.  

 

Повстанські криївкі, які нині модно облаштовувати під ресторани, книгарні чи музеї, у часи збройного протистояння УПА з окупантами були добрими схованками для вояків, а не оборонними об’єктами. Обороноздатність різних видів криївок була доволі обмеженою, і при виявленні ворогом їх мешканці були приречені на ґарантовану загибель. Розуміючи слабку сторону своїх «схронів», повстанці часто мінували свої «помешкання», щоб у випадку, якщо не вдасться пробитися через основний чи запасний виходи, знищити себе.  

Одним із багатьох феноменів боротьби українських повстанців за власну державу були так звані «схрони» або, як казали самі повстанці, «бункри» чи «криївки». У спорудженні цих об’єктів вояки УПА виявили неабиякі технічний рівень і кмітливість.      Схема побудови повстанської криївки, зроблена працівниками радянських спецслужб.  

 

11 жовтня минає 130 рокiв вiд дня народження славетного галицького скульптора Михайла Бринського.    

До 760-ліття коронації Данила Романовича «Галицького».     Історіографія, присвячена коронації Данила Галицького, багата, і сказати щось нове про цю подію складно. Але позаяк у наукових публікаціях багато суперечностей, то можна спробувати розв’язати одну з них. Хоча сама розв’язка лежить, немов на долоні, але досі ніхто не звернув уваги на лінгвістичну сторону проблеми.  

Досі жоден уряд не вибачився за примусове виселення тисяч людей, які одного дня втратили те, що від народження має кожна людина — свою батьківщину. Дотепер жертви невизнаної та малодослідженої депортації не отримали ні морального, ні матеріального відшкодування. Єдина розрада для переселенців – спогади, які донедавна передавалися тільки в родині та між найближчими приятелями. У родинних альбомах вони дбайливо зберігали світлини, зроблені вдома: милі серцю краєвиди покинутої батьківщини, зафіксовані миті старосвітського життя, рідні люди в традиційних костюмах.  

365 років тому, 8 жовтня [28 вересня за старим стилем] 1648 року основні сили війська Богдана Хмельницького розпочали облогу Львова.