Львівську область «підсилили» ще одним тернополянином та реґіоналом. Земляк нинішнього намісника Львівщини Віктора Шемчука Микола Гнатів став керівником Служби автомобільних доріг у Львівські області. Гнатів у сфері доріг працює вже більше 30 років, однак попри такий досвід саме його призначення на Львівщину трохи дивує. Львівщина — перша ззаду за якістю дорожного покриття, і ситуацію тут треба дослівно рятувати. А тим часом Тернопільщина теж далеко не зразковий у цьому сенсі реґіон. Дві траси цієї області (Тернопіль–Львів та Кременець – Біла Церква), за версією журналу «Кореспондент» входять у Топ-10 найгірших автошляхів України. Пікантності справі додає ще й те, що з сусідньої області Микола Гнатів пішов до Львова доволі гучно: за інформацією порталу «За збручем», намісник Тернопілля Валентин Хоптян звинуватив Гнатіва у корупції. Суть звинувачення така: заступник голови ОДА та керівник облавтодору (Микола Гнатів) працюють за схемою «відкатів».
А ще Микола Гнатів, як з'ясувалося, працюватиме на Львівщині лише «однією ногою», а другою залишатиметься в Тернополі, оскільки є депутатом тамтешньої міської ради і складати з себе такі повноваження наміру не має.
Зараз Микола Гнатів знайомиться зі станом доріг на Львівщині. «Z» впіймав його між нарадами, щоб запитати про те, як він збирається працювати, а також щоб з'ясувати всі дискусійні пункти.
Микола ГНАТІВ:
Я НЕ СПРИЙМАЮ ЯМКОВОГО РЕМОНТУ
- Спершу про Вашу попередню роботу. Дві дороги на Тернопільщині визнали серед десятка найгірших в Україні. Що завадило Вам довести їх до належного стану?
- Щодо дороги Кременець — Біла Церква, ми там працюємо, проводимо ямковий ремонт. Щодо Львів–Тернопіль: частину вже реконструювали і цього року там роботи продовжать. Я ніколи не стверджував, що в Тернополі все ідеально. У нас є проблемні питання, вони були і залишаться. У кожній області так. Немає сьогодні стільки коштів, аби за один момент довести всі дороги до європейського стану.
Львів–Тернопіль — у десятці найгірших доріг України
- А хто запросив Вас на посаду у Львові?
- Пропозиція була від голови Укравтодору. Я не планував переїздів, бо ніби вже достатньо поїздив областями. Мене ніхто і ніщо не гнало з Тернополя. Вперше пропозицію озвучили трохи більше тижня тому. А минулого вівторка я вже мав розмову з Віктором Шемчуком. До речі, до цього ми не були знайомі. Я старший від нього, і він, і я працювали за межами області і не перетинались. Тож минулого тижня зустрілись вперше.
- Що стало вирішальним у рішенні? Чому погодились на переїзд?
- У нас не прийнято не погоджуватись. Я подякував за довіру.
- Чи плануєте перетягти на Львівщину своїх колишніх підлеглих з Тернопілля?
- Львів не переший мій переїзд. Я і на Волинь нікого з собою не брав. Думаю, ми знайдемо спільну мову з командою, яка тут працює.
- Зараз Ви є депутатом Тернопільської міської ради. Чи плануєте продовжувати депутатську діяльність після переїзду?
- Принаймні на сьогодні я повноважень не склав. І якщо чесно, вперше мені ставлять таке питання. Я ще про це не думав. Якщо я побачу, що це викликатиме якийсь дискомфорт, прийматиму відповідні рішення.
- Два місяці тому на колеґії Тернопільської ОДА голова області звинуватив свого заступника та Вас у корупції. Як можете це прокоментувати?
- Звинувачували не мене, а інших людей. Мене губернатор підняв з тим, що я десь не втручаюсь у цей процес. Хоча до сьогодні питання губернатор більше не піднімав. Я намагався з'ясувати, що він мав на увазі. Може, людина в емоціях щось сказала. Зрештою, заступники, яких він звинувачував, сиділи поруч з ним. Врешті, у нас є різні замовники, не лише Служба доріг. Може, це стосувалось комунальних шляхів. Більше розмови на цю тему не було.
- Гаразд. Тепер про Львівщину. Роками побутує думка, що тут найгірші дороги в Україні. Зрештою, в Укравтодорі нещодавно теж визнали, що на Львівщині найбільші проблеми з ямковими ремонтами. Ви з цим погоджуєтеся?
- Однозначно, сьогодні є певні проблеми з дорогами на Львівщині. Я вже мав можливість об'їхати кілька з них. Зокрема, був на трасі Стрий–Тернопіль, яка є доволі складною ділянкою. Також був на М06 (траса Київ–Чоп — «Z») — найголовнішій дорозі сьогодні на Львівщині. Сама її назва вже говорить про її значення у загальнодержавній мережі доріг. Інтенсивність руху на цій дорозі доходить до 22 тисяч автомобілів на добу. Наприклад, на трасі Львів–Тернопіль, в районі Винник, інтенсивність руху — 6 тисяч авто на добу. Я мав інформацію про проблемні ділянки на цій трасі, зокрема про незавершені ямкові ремонти біля Сколе. Побачив те, що є насправді. Також вже встиг ознайомитись зі станом дороги Львів–Ковель. Побачили серйозні проблеми з дорожнім полотном у районі Великих Мостів та Червонограда.
- Яким дорогам пощастить ще цього року, тобто які шляхи все-таки лататимуть на Львівщині?
- За нашими підрахунками, аби ліквідувати ямковість і забезпечити проїзд областю принаймні дорогами державного значення, нам треба цьогоріч вкласти 20 тонн асфальтобетону. Адже зараз є ділянки, де автомобілі змушені їхати узбіччями.
Я насправді не сприймаю поняття ямкового ремонту. Але сьогодні лише на дорогах державного значення потрібно замінити більше тисячі кілометрів верхнього шару покриття. Йдеться про ті частини, які вже є в аварійному стані. Аби привести їх до того стану, в якому ми всі хотіли б їх бачити, треба було б два мільярди гривень. Всі прекрасно розуміємо, що таких грошей немає ні в державі, ні в області, ні в Службі автомобільних доріг. Але можна виконати роботи, які обійдуться меншими коштами. Аби зробити ямковий ремонт на дорогах державної мережі, на цей рік нам потрібно приблизно 50 млн. грн. Це обсяг робіт, який просто необхідно виконати, аби забезпечити більш-менш комфортний проїзд. Порівняння просте: 50 мільйонів і 2 мільярди. Мені часто задають запитання, чи можливо зробити добре один кілометр замість того, щоб ямковим кілька кілометрів? Ну добре, але як тоді їздити іншими дорогами? На дорогах місцевого значення, повірте, ситуація не краща. Заплановані 50 млн. грн. ми отримаємо з державного бюджету. За ці гроші зроблять ділянки на таких дорогах: Київ–Чоп, Стрий–Тернопіль–Кіровоград, Львів–Тернопіль, Мукачеве–Івано-Франківськ, Львів–Радехів–Луцьк і Ковель–Червоноград.
У нас відбулась розмова з головою ЛОДА та керівником Укравтодору. Ніхто нічого не приховував. Зрештою, на дорозі нічого не можливо приховати. Якщо я сьогодні скажу, що дорога N у доброму стані, а Ви нею постійно їздите, то зі мною перестали б говорити.
- Чи будуть якісь капітальні роботи, а не лише ямкові ремонти?
- Цього року плануємо провести поточний ремонт 30 км дороги. Коштуватиме це 30 млн. грн. Але через рік чи два ми прийдемо до того, що нам таки треба оновити набагато більше покриття. Асфальтобетон має властивість старіти. Якщо в сучасних нормах термін його експлуатації 8–12 років, а у нас є ділянки, де він вже прослужив 20–30 років, то де вина дорожників?
- Які дороги плануєте будувати ще цього року?
- Зараз починаємо роботи з будівництва дороги до митного переходу Будомеж–Грушів. Це буде три кілометри нової траси. Група вже виїхала на місце і робить розбивку траси, адже роботи там припинили у 2008 році і зараз їх треба оновити. Думаю, будівництво завершимо до початку листопада. Треба також актуалізувати ціну. Насправді ціна кілометра багато від чого залежить: від категорії дороги, рельєфу, виду асфальтобетону тощо. Якщо говорити приблизно, то, грубо кажучи, будівництво в середньому коштує 10 млн. грн. за кілометр.
Про масштабні будівництва доріг в області цього року не йдеться. Наш пріоритет — ремонти найбільш зруйнованих ділянок. Це доцільніше і з позиції держави, і перевізників, і пересічного громадянина.
- У Львові є тенденція, що багато робіт виконують іноземні фірми, зокрема турецька «Онур». Хто будуватиме дорогу до Грушева?
- До речі, фірма «Онур» далеко не найгірша. Вона дуже активно працює на реконструкції ділянки дороги Київ–Харків разом з італійською «Тодіні» і забезпечує високі обсяги робіт. Ми ведемо переговори про залучення «Онуру» і до будівництва дороги до Грушева, адже турецька фірма зможе працювати за свої обігові кошти, які потім держава їм поверне. Сьогодні живих грошей немає. Кошти будуть тільки тоді, коли дорогу здадуть. Обов'язково в проекті буде і «Львівський облавтодор».
- А яке загалом Ваше ставлення до іноземних фірм на ремонтах українських доріг?
- Треба розуміти, що європейські фірми залучають зазвичай не більше 30% іноземців, решта — українці. Наші робітники отримують відповідну кваліфікацію, фірми приїжджають сюди з сучасною технікою та технологіями. І в нас вже з'являються свої фірми, які достойно можуть конкурувати на ринку. Повірте мені, сьогодні дорожники України вміють працювати. У нас є такі потужні фірми, як «Альтком», «Автомаґістраль Південь», «Луцький автодор», тернопільський «Технобудцентр» тощо. Ми маємо вже європейську техніку та технології. Варто лише проїхатись з Житомира до Києва. Це абсолютно європейська дорога. Але на її будівництво пішли значні кошти.
Сьогодні нам потрібно вчитись не лише ремонтувати, але й утримувати дороги. У нас чомусь постійно про це забувають. Треба міняти підходи у цьому питанні. Зараз Укравтодор планує пілотний проект щодо обслуговування дороги. Львівщину теж розглядають як один з реґіонів, де його можуть реалізувати. Йдеться про те, щоб провести тендер і залучити до обслуговування дороги М06 іноземну фірму. Цим вже зацікавились австрійські та німецькі фірми. У такій співпраці діє дуже жорстка система фінансових стимулів. Наприклад, якщо на дорозі з'явилась яма і фірма її залатає за 24 години, то, умовно, отримає 100 грн. Якщо за три доби — 70 грн, а якщо аж на 5-й день — лише 50 грн. Така система фінансових стимулів та штрафів спонукає утримувача доріг більш відповідально ставитись до своєї роботи. Йдеться про вчасний ремонт, якісну розмітку, безпеку руху тощо.
- У Львівській області є проблемна ділянка Самбір–Мостиська. Люди з довколишніх сіл вже двічі перекривали трасу і вимагали ремонту. Чи плануєте ремонт там?
- На жаль, у нас сьогодні блокування дороги мало не стає правилом доброго тону. Туди у вівторок виїжджав мій заступник, і ми вреґулювали питання. Але це не зовсім правильно. Ініціатори акції ставлять питання так: якщо ви зробите ще 50 км дороги до мого села, я зупиню акцію, а якщо ні — буду підбурювати людей. Я вважаю, що це неправильна розмова. Звісно, дороги на Львівщині бажають бути кращими, але я сприймаю не метод шантажу, а метод діалогу. Якби мешканці до нас подзвонили і нормально поговорили, це би сприймалось конструктивніше. Ця ділянка і так була в роботі. З певних причин зупинився асфальтний завод і роботи припинились на тиждень. Але ж не можна відразу ставити питання перекриття дороги.
- Дуже багато робіт по дорогах провадяться у борг. Скільки сьогодні винні підрядникам за дороги Львівської області?
- Ця сума перевищує 300 млн. грн. (за інформацією «Z», точна сума становить 388 млн. грн.). Я сьогодні ще раз хочу подякувати підрядникам, які чекають на свої кошти. В основному це борги за минулий рік і частково за роботи до Євро-2012.
- На Вашу думку, що потрібно, аби дороги України нарешті були в доброму стані?
- Час та гроші. Треба, аби працювала економіка і були кошти на ремонт доріг. А відремонтовані дороги, своєю чергою, стимулюватимуть розвиток економіки та туризму. Адже зараз саме автомобільні дороги беруть на себе левову частку вантажних перевезень.
- У нас багато говорили про можливість будівництва концесійних доріг. Яке Ваше ставлення до такої можливості?
- В Україні є закон про державно-приватне партнерство. І, думаю, сьогодні це нормальна світова практика. Будівництво доріг на концесійній основі — один з варіантів вирішення проблеми будівництва якісних доріг. Щоправда, дорога — це не магазин, де отримаєш прибуток за рік. Концесіонер поверне кошти через років 25–50, залежно від інтенсивності руху машин. Але сьогодні це правильний напрямок, і його треба підтримувати. Є серйозні напрацювання щодо концесійної дороги Львів–Краковець. Львівська ОДА зараз працює з польською стороною у цьому питанні.
- Чи можете вже назвати найгіршу дорогу на Львівщині?
- Є багато поганих доріг. Думаю, моє завдання не думати, яка дорога найгірша, а зробити так, щоб таких запитань не ставили. Проблемні дороги є в кожній області. Ми критично ставимось до своєї роботи. Я погоджуюсь, коли критикують мене як керівника, але проти тотальної критики усіх дорожників. У нас є ґрейдеристи, які взимку день і ніч працюють в холодних ґрейдерах за невисоку зарплату, у нас дуже багато дорожних ремонтників, які при температурі +30 кидають асфальт, який має +60. Є люди, які працюють на катках, дорожні майстри, які все життя віддали цій роботі. Я не погоджуюсь, що вони всі погані. Але про людину з лопатою, яка щиро і добросовісно віддає своє здоров'я розбудові доріг, немає жодної позитивної статті. Дорожня галузь — це не тільки поганий керівник, але й ціла армія працівників.
Розмовляла Мирослава Іваник
