Будь що будь, факт такий, як розвязанє двох огнищь житя руского у Відні заставляє нас подумати троха основнійше над тим, чим були ті товариства для нашоі суспільности, що вони внесли або силувались внести в неі і чого б ми в разі йіх відновленя в праві були по них надіятися.

I.  

  Odczyt miany d. 19. lutego br. w tow. "Biblioteka Polska" we Wiedniu.  

 

 

 

 

  І.   Гостина трупи руского театру народного у Львові розпочалася доволі гарно, а скінчилася повним фіяском, трохи що не розбитєм трупи. Се факт незаперечений і безперечно дуже сумний, тим сумнійший, що не припадковий, а випливає з цілого супрягу обставин, серед яких живе наша сцена.  

  (Реферат на вічу снятинскім.)  

Д. 31 января н. с. розпочався у Львові, а д. 2 фебр. скінчився перший зйізд галицкоі партіі соціяль-демократичноі. Зйізд той радив у великій салі ратушевій, а складався він з делегатів (около 40) і з гостей (около 140, в тім числі й справоздавці газет, при чім годиться зауважити, що аранжери зйізду вважали відповідним запросити редакціі часописів ворожих рухови соціяльдемократичному, як "Dziennika polskiego", "Przeglądu" ітп., а не запросили редакціі "Народа", ані скілько знаємо, жадноі іншоі з руских редакцій).