Ця стаття вийшла 110 років тому, вже в київському Літературно-науковому Вістнику; звикло її цитують як зразок Франкової боротьби проти галицького реґіоналізму. Насправді ж Франко під діалектом розумів не галицький варіант літературної мови (яким і написана стаття), а гірські говірки цього варіанту. Завтра-післязавтра плануємо опублікувати і ті тексти, передмовою до яких і була стаття Франка (див., зокрема, «Полагна» та «Я ся не бою»)  

Під таким заголовком принїс Kurjer Lwowski в окремім додатку до 284 ч. відповідь д-ра Ив. Франка посл. Тадеєви Романовичеви на єго статью "Domowe spory Rusinów", уміщену в 226 ч. Now-ої Reform-и.

Odpowiedź p. T. Romanowiczowi na artykuł "Domowe sprawy Rusinów".

W niedzielę 6. bm. odbyło się w Przemyślu zgromadzenie przedwyborcze, na które udałem się z obowiązku sprawozdawczego.

(А. Романчук у Бібрці і єго відйізд до Відня. Похвала д. Барвінского. Розлом у клюбі рускім. Словянска коаліція і клюб Лінбахера. Віче в Рогатині. Ще про кс. Стояловского).

Вільно було Коллярови перед 60 роками міркувати про втому Заходу і свіжість сил словянских, про зіпсутє, войовничість та грабівництво Романців і Германців а ідеальну, сумирну і чутливу вдачу Словян; сучасному поетови не слід перемелювати сю стару муку.

Займатися історією Руси, історією рускоі, а що найвисше, словянскоі літератури, етнографією, лінгвістикою та бібліографією — вільно і похвально, але займатися теологією, природничими науками по думці многих наших патріотів для Русина не слід і навіть небезпечно.

На памятних зборах "Народноі Ради" в осени 1890 року, на котрих розігралась була оргія "новоі ери", п. Вахнянин в хвили найбільшого ентузіазму высказав горде пересвідченє, що "ми, се б то новоерці, тепер панами в своій хаті, а крім нас є ще тут троха "сьмітя", та коли ми зробимо отак... фу! то все те сьмітє геть розлетиться".

Часописі щоденні подали вже справозданє з ходу віча, що відбулося д. 29 сентября в Стрию, і ми не думаємо тут єго повторювати... Скажемо тілько кілька слів про загальний характер віча і вискажемо думки, на які воно нас наводить.

Брати наші народовці дуже гнівалися на нас, коли ми говорили і доказували, що тзв. програма Романчука не є властиво ніякою програмою. Тішить нас, що хоч тепер, по трьох роках, вони починають приходити до того самого погляду.