Не стілько для особистоі сатісфікціі, скілько для ілюстраціі, як серіозно і чесно веде "Дѣло" полеміку особисто і яким оружєм побиває своіх противників, я зважуюся положити перед очима читачів "Народа" і піддати під йіх суд отсі два документи.   1. В н-рі 30 "Дѣла" з д. 7 (9) фебр. під написом "З регістру клевет" уміщено слідуючу гарну статейку:  

Орган парискій "Le Figaro" вважав чомусь потрібним в 41 нрі сего року заблудити до Галичини, "краю так гарного і наскрізь оригінального" і посвятити своіх читачів в тайни нашоі "новоі ери". В статейці "Les nationalites en Autriche" розказує співробітник сеі часописі, що в Австріі є чи мало народностів, так що пануючому приходиться бути правдивим поліглотом, щоби міг порозуміватися з своіми підданими. Всі ті народности дуже лояльні для дінастіі і цісаря, але між собою бються що мають сили.

З початком сего року наша галицка Русь стратила двох людей, котрих память годиться спомянути добрим словом. У Львові вмер д. 29 января в ночи Дамян Гладилович, професор рускоі гімназіі, голова тов. імени Шевченка, член, а зглядно виділовий усіх народовских товариств у Львові і аміністратор "Дѣла" від самого початку єго заснованя. Покійний був характер наскрізь чесний і прямий, робітник невтомлений а притім скромний і тихий як мало хто з єго сопартійників.

Так мимоволі приходиться питати себе самого, читаючи від якогось часу вступні статі "Дѣла", того органу "народноі" партіі і єі "конструктивних" елементів. Народовці — люде, що опираються на народі, ідуть з ним разом, поступають в дусі єго потреб і бажань — чи не так? До недавна можна було без сорому сказати, що так. Народовці прислухувалися досить пильно до голосу народа, скликали єго на віча та наради, силувалися сяк чи так заспокоювати єго потреби і бажаня. Тим іменно способом, ідучи дорогою вказаного пок. В.

(Жидівска війна).   І.  

Arcydzieło Ibsena, znakomity jego dramat "Wróg ludu", streszczający w sobie prawie wszystko to, co wielki poeta skandynawski miał do powiedzenia w kwestji społecznej — ukazał się wreszcie na naszej scenie i, bez wahania powiemy, wystawiony został w sposób, który czyni zaszczyt dyrekcji i artystom. Nie mówimy przez to, by obsada ról była wzorową i nie mogła być lepszą, by gra i interpretacja nie pozostawiały nic do życzenia, — w ogólnej sumie atoli sztuka wystawioną została dobrze i znalazła u publiczności, zwłaszcza u młodszej generacji, dobre przyjęcie.

 

Panu Sudermanowi poszczęściło się na naszej scenie. Obie dotychczas przezeń napisane sztuki zostały u nas przedstawionę, i to z pewnem powodzeniem: przed rokiem "Honor", a obecnie "Koniec Sodomy".

Справа зміни дотеперішноі ординаціі виборчоі живо порушила людність Галичини, сільску й міску, найшла голосний розгомін у галицкій пресі головно через безправну і безтактну заяву в комісіі парляментарній польских послів Стадніцкого і Єнджейовича, замітимо при нагоді, того самого, котрий в ніскім повіті "спонукав" вибраного послом мужика Яхима щоби сей зрікся вибору і уможливив при другім голосованю єго вибір на посла.

  В 20–21 ч. "Народа" подав д. Охримович зміст брошури д. Будзиновского "Культурная нужда австрійской Руси" і відізвався о ній з великою похвалою. Хотілось би й міні сказати про сю брошуру кілька слів; хоч може в них не буде такоі великоі похвали для автора, та за те може буде більше приключок до діскусіі, котра в таких широких справах, як економічний розвій цілоі Украіни і програма економічноі праці єі інтелігенціі міні видаєся в усякім разі дуже пожиточною.