Це історія довга і окрема: про форми імен у постсовєтських країнах; про те, що «Діма» – це як блідий підсолоджений чай у пакетиках, а «Дмитро» – це Байда-Вишневецький...
...усе ще сподіваюся: наше Яйце у нашій Казці іще не розбите. Сподіваюсь діждати курчат. Сподіваюсь на іскру Божу, що її закладено Творцем у кожній миші
Кажуть: “Не треба винаходити велосипед”. Але ж я по собі знаю, що кожного разу відкриваючи чергову річ – давно відкриту й досліджену, але для мене нову, – я її властиво відкриваю
