Складно не те щоби усвідомити, але навіть згадати про усвідомлення, коли чиясь глупота й наполегливість агресивно втручаються у твій життєвий простір… 

Це село у Буджаку, Новомихайлівка за паспортом. Двадцятеро люду – які там вже новини? Але тут оце назбиралося

...простір, він мусить якимсь чином перетинатися із часом, просторові координати, місця об’єднують часи

...це буде твір про дисгармонію, але насправді про гармонію, яку ще не пізно усвідомити.

...усе ще сподіваюся: наше Яйце у нашій Казці іще не розбите. Сподіваюсь діждати курчат. Сподіваюсь на іскру Божу, що її закладено Творцем у кожній миші

Кажуть: “Не треба винаходити велосипед”. Але ж я по собі знаю, що кожного разу відкриваючи чергову річ – давно відкриту й досліджену, але для мене нову, – я її властиво відкриваю

 

 

  Троянда була на вікні… У світі були Алжир, Франція, Лондон, Шотландія, инші міста й країни… Вікна схожі на очі…   Загалом, це осібні, опрічні історії. Об’єднані, як може здаватися, щойно лишень тим, що були почуті мною ув один день, але від двох різних людей. Проте мені, як це часто буває зі мною, здалося більше від цього, й тому я об’єднав їх також і тут.  

  В нас, лісових ненців, багато звісток, казок, плачів, пісень співалося, тобто виконувалося, під народну мелодію або у формі інтонаційних віршів-наговорів (наприклад, спілкування з богами). Розмовною ж мовою користуються у повсякденному житті, вона бідна, не має ані кольору, ані смаку, ані запаху, від неї не гаряче, ані холодно. Розмовною мовою неможливо оповісти казку, заспівати пісню…