Дмитро Єльніков

Сказали тільки одне: Бахмут. А може й того не промовили. Бо щораз більше здається мені, що вони аж так багато не говорили

Особливістю нинішньої української революції є те, що наша влада опинилася в тій ситуації, коли хоч-не-хоч, але мусить бути її учасником.

Зміїний. Ми бували на нім кожного разу, коли нам виповнювалося шістнадцять років, і поверталися звідтам дорослими

Мав як людина ту перевагу, що міг уявляти. Й мітологічний Ірій набував йому з того цілком виразних обрисів. А війна – обрисів миру.

Про те, звідкіля, все ж таки, береться світло у людині

Це є спогад з майбутнього. З того часу, себто, коли ми, а разом із нами й цілий Світ, вже здобули перемогу.

Незмінним є запуск, постріл. А також кінець історії. Бо я був подумав, що запуском воно й завершиться, аж потім зрозумів, що ні

І коли кривдник виправдовуватись почав, вибріхуватись, із того не вийшло нічого. Адже збрехати можна мільйонам, але не одному

Ліси зрубали, Христа не знайшли…

Ця смерть сьогодні не цікава навіть для статистики. Бо нас цікавить нині один різновид смерти. І то на рівні смертности, а не життів