Дмитро Єльніков

Незмінним є запуск, постріл. А також кінець історії. Бо я був подумав, що запуском воно й завершиться, аж потім зрозумів, що ні
26.04.22 | | Дискурси
І коли кривдник виправдовуватись почав, вибріхуватись, із того не вийшло нічого. Адже збрехати можна мільйонам, але не одному
26.03.22 | | Дискурси
Ліси зрубали, Христа не знайшли…
19.02.22 | | Дискурси
Ця смерть сьогодні не цікава навіть для статистики. Бо нас цікавить нині один різновид смерти. І то на рівні смертности, а не життів
29.01.22 | | Дискурси
Вчора їхав був із чоловіком одним. Здалеку їхали, а тому мусили про щось говорити. Так ото він таке розповідав, що й не знаю, чи вірити...
01.01.22 | | Дискурси
Інституалізація пам’яти на рівні офіційних дат працює властиво проти неї – усвідомлено чи за звичкою, а проте пам'ять затираючи. Коли не стираючи…
16.04.21 | | Дискурси
Людина – це шлях. Шлях настільки довгий, що иншим разом здається безкінечним. І було прикро, що вже розуміючи красу, нам усе ще потрібно нею володіти…
09.04.21 | | Дискурси
Це історія довга і окрема: про форми імен у постсовєтських країнах; про те, що «Діма» – це як блідий підсолоджений чай у пакетиках, а «Дмитро» – це Байда-Вишневецький...
08.11.20 | | Дискурси
Я собі сидів, дивився на зоряне безмісячне небо й на два метеори, що його були прокреслили, й воно собі виникло – прийшло, спало на гадку, народилося…
06.09.20 | | Дискурси
Якби пекло наших пристрастей тривало тисячоліттями, ми народжувалися б святими. Або вже й не народжувались.
12.07.20 | | Дискурси