Коли збирався на виставку до Петра Гулина, робив це з чемності запрошеного і, відверто кажучи, не думав, що його сучасні твори мене вже чимось здивують. Завжди сприймав цього художника як довершеного естета, модерніста за мисленням, і до нинішнього дня його живопис мені здавався лиш черговим еволюційним витком сюрреалістичного маніфесту. Ілюзії транс-культурних та часових мандрів, етимологія снів, підсвідомі еротичні фантазії – лише кілька паралелей, де можуть зустрітися «Гулин і Міро», чи «Гулин і Далі».