Будьте ласкаві, в. п. д. редакторе, уділить місця у Вашому виданю цьому листу. До такого прилюдного оголошеня наших думок примусило нас все те, що діялось і діється в другій частині нашоі Русі-Украйіни від часів "угоди". Здається, наше слово буде виразом думок якоісь частини Украйінців, а через це може й заслужить на якусь увагу галицкоі громади. До того-ж сучасний стан речи мусить обходити кожного Украйінця, котрому дорогий культурно-національний розвиток.  

  По вічах в Коломиї і в Снятинї задумали проводирі руских радикалів скликати віче в Станіславові — як звістно — призначили на се день 9 н. ст. цвітня [суботу минувшого тиждня].   Цїль того віча була кождому ясна: Проводирі радикалів хотїли показати, що вплив свій на нарід они вже в силї розтягнути і по-за повіти коломийскій та снятиньскій, де то з причини пасивности загалу интеліґенції кілька рухливих радикалів захопили в свої руки акцію політичну, скликують селян на віча і, плетучи богато сухих дубів, баламутять нарід.  

 

Рано о 8-ій годинї відбулась у Волоскій церкви тиха служба Божа і панахида за упокій членів тов. "Просвіти".   Саля Народного дому стала виповнятись членами: интеліґенцією світскою і духовною, міщаньством і селяньством; перші ряди крісел заняли женщини. Від всїх філій "Просвіти" явились відпоручники.  

Як нашим Вп. читателям звістно, п. Иван Франко, подаючи минулого місяця в 4-ім нумері свого "Народа" посмертну згадку про бл. п. Дамяна Гладиловича, написав такі слова: "Сумнїваємось дуже, щоби єго [Дамяна Гладиловича] манили обіцяні д. Романчуком рясні посади і аванси котрі евфемічно прозвано програмою Романчука." — Ми, бачучи в тих словах клевету, відкликались до чести п. Ив. Франка, щоби він се близше пояснив. У відповідь одержали ми від п. Франка таке письмо:   "Світла Редакціє!  

Як уже відомо читателям "Дѣла", загальні збори членів товариства имени Шевченка перед кількома днями не приняли в члени п. Ивана Франка, редактора "Народа" і сотрудника Kurjer-a Lwowsk-oгo. З тої причини нападають тепер на товариство им. Шевченка і взагалї на народовцїв два великі "приятелї" рускої справи — Kurjer Lwowski і "Галицкая Русь". Отже ми тій справі приглянемось троха більше.  

Не стілько для особистоі сатісфікціі, скілько для ілюстраціі, як серіозно і чесно веде "Дѣло" полеміку особисто і яким оружєм побиває своіх противників, я зважуюся положити перед очима читачів "Народа" і піддати під йіх суд отсі два документи.   1. В н-рі 30 "Дѣла" з д. 7 (9) фебр. під написом "З регістру клевет" уміщено слідуючу гарну статейку:  

скликане на суботу мин. тиждня пп. Даниловичем, Гарасимовичем і Трильовским, пишуть нам з Снятина в день віча:     Віче розпочало ся сегодня о годинї 10-ій, хоч заповіджене було на годину 8-му, а таке опізненє наступило з тої причини, що аранжери віча надїяли ся приїзду посла Окyневского з Городенки і хотїли вибрати єго провідником віча. Коли-ж д-р Окуневскій не приїхав, то на голову віча вибрано д-ра Даниловича, а на заступника голови господаря Кузика з Карлова.  

І.   Позавчерашне так зване "всенародноє" віче було — що так вискажемось — екзаміном партії т. зв. старої, на котрім она виказала ся: що она знає? на скілько она поступила в своїм розвитку? чи до якої позитивної роботи народної она спосібна? а наконець чи справдї щиро думає она о консолідації Русинів?