Не стілько для особистоі сатісфікціі, скілько для ілюстраціі, як серіозно і чесно веде "Дѣло" полеміку особисто і яким оружєм побиває своіх противників, я зважуюся положити перед очима читачів "Народа" і піддати під йіх суд отсі два документи.
1. В н-рі 30 "Дѣла" з д. 7 (9) фебр. під написом "З регістру клевет" уміщено слідуючу гарну статейку:
"В 4-імъ нумері радикального "Народа" п. Иван Франко (підписавшись повним именем) умістив некролог бл. п. Дамяна Гладиловича, де побіч иншого приходить такій уступ:
"Покійний щиро, цілим серцем ненавидів партію москвофільску, а головно єі проводирів, котрих уважав платними агентами россійскими. Може бути, що именно та ненависть попхнула єго в обійми угодовства, бо сумніваємось дуже, щоби єго манили обіцянi д. Романчуком рясні "посади і аванси", котрі евфемічно прозвано "програмою Романчука". (Дальше автор говорить, що ніби-то "при кінци житя віра бл. п. Гладиловича в тривкість а пожиточність угоди була значно захитана", бо послав п. Франкови передплату на "Народ" и просив відвідати єго". Ну, ми би се пояснили, але нам йде о що инче, о "посади і аванси".)
"П. Франко, хоть він нині сотрудник польскоі газети, все-таки, яко писатель рускій, має претенсію мати якусь повагу межи Русинами, а певно хотів би, щоби Русини єму вірили. Русини дуже поважають своіх писателів і ради би им вірити, але-ж писатель мусить заслугувати на те, — н. пр., коли в поезіі громи мече на "всесвітну брехню", нехай же сам не "бреше"...
"Ми в сім випадку звернемось до п. Франка з таким запитанєм: Коли Ви, пане Франко, маєте хоч дрібку чести, то дайте відповідь: коли і кому обіцював п. Романчук "рясні посади і аванси" і котрі то народовці осягнули або мають обіцяні "посади и аванси"? Єсли відповісте на се питанє, тогді ми Вам признаємо, що "програма Романчука" — то тілько евфемічно прозвані, "рясні посади и аванси"... Ждемо на відповідь!"
На се в чотири дни опісля вислав я на руки редакціі "Дѣла" ось яку заяву:
"Світла Редакціє! Надіюсь, що не відмовите помістити отсих кілька слів у своій шановній часописі, як відповідь на Ваш зазив, обернений до мене особисто в ч. 30 "Дѣла" в статейці "З регістру клевет"... Признаюсь, що статейка та троха здивувала мене. Звісно, здивував мене не єі грубий і простацкий тон, до котрого я, пильний читач "Дѣла" з часів "новоі ери", доволі вже привик. А здивувала мене з одного боку нічим незаслужена ласка для мене шановноі редакціі "Дѣла", котра зволила пригадати собі, що я не тілько польский журналіст, але також і руский писатель, хоч від остатного разу, коли я для шановноі редакціі був тілько польским журналістом, ніщо властиво не змінилося. А з другого боку здивувала мене чимало забутливість шановноі редакціі, котра з патосом, покликуючись на мою "дрібку чести", запитує мене: коли і кому обіцював п. Романчук рясні "посади і аванси?" Думаю, що шановна редакція повинна би ліпше тямити, що і коли обіцював голова партіі, котроі органом служить "Дѣло". Я, як чоловік посторонній, можу привести тілько те, що чув на власні уха з уст д. Романчука на остатніх зборах "Народноі Ради" д. 26 грудня 1800 року в великій салі "Народного Дому" і що опісля було до словно видруковане в ч. 283 "Дѣла" з р. 1890. Не потребую пригадувати, що був се перший прилюдний виступ д. Романчука після звісноі угоди і що д. Романчук робив зібраним в зовсім категоричній формі надію на зміну дотеперішноі системи правительственноі супроти Русинів. А система та, по словам д. Романчука, грішила між инчим ось чим: "Важнійші посади в адміністраціі і судівництві не заміщуються майже зовсім Русинами; в Раді шкільній є тілько оден сталий член Русин, майже так само буває в рядах окружних, на університеті львівскім робляться всякі перепони руским доцентурам і професурам; рускі урядники, учителі, священники дізнають всяких секатур і поминаються при компетованю о висші посади". Ся іменно "система правительственна" в новій ері мала бути зміненою відповідно до потреб Русинів, а потреби ті зібрав д. Романчук у своій (читаній) промові в шести точках, з котрих пять ту наводжу:
"1. Щоби при обсаджуваню висших посад в адміністраціі і судівництві увзгляднювано також Русинів;
"3. Щоби урядники і учителі Русини при авансах і в кождім іншім взгляді були на рівни трактовані з другими;
"4. Щоби в міністерстві просвіти був оден висший урядник Русин для справ руского шкільництва і грк. церкви;
"5. Щоби для руских шкіл народних інспекторами і учителями іменовано тілько такі особи, котрі докладно знають руский язик;
"6. Щоби при обсаджуваню гр. к. капітул і парохій уважано перед всім на спосібність і заслуги компетентів".
Не входячи тут в критику і розбір тих точок, я осмілюся сконстатувати, що мова в них іменно тілько про посади і аванси для Русинів; обіцюючи зміну системи правительственноі д. Романчук обіцював іменно се, і так єго певно розуміли всі зібрані.
Шановна редакція запитує мене ще в додатку, і також з покликом до моєі "дрібки чести", "котрі то народовці осягнули або мають обіцяні "посади і аванси"? Не знаю, що дало шановній редакціі право мене о се питати — моі слова певне такого права йій не дали. Шановна редакція зволить з сим запитанєм обернутися до компетентнійшого жерела, а іменно до автора висше наведених пунктів і до тих, що з ним разом так шумно робили рускій суспільності надію на скору зміну "системи правительственноі супроти Русинів".
Остаюсь з повним поважанєм Іван Франко.
Львів д. 23 февр. 1892.
Від того часу минуло вже півтора тижня, а "Дѣло" все ще "жде на відповідь" і лишає свою публіку в тім переконаню, що на єго запитанє я не міг найти ніякоі відповіди. А тимчасом річ мабуть маєся зовсім противно і редакція "Дѣла", сама непотрібно приперши себе до стіни, встидаєся признати, що "програма Романчука — то тілько евфемістично прозвані "рясні посади і аванси".
Ще одна увага. Панове "умірковані ліберали" з "Дѣла" так часто говорять про терроризм і нетолеранцію радикалів. Та всеж таки радикали, хоч може не одним і грішать (хто в світі безгрішний!), не мають того звичаю замикати в своіх публікаціях уста людям відмінних, а то й ворожих поглядів для висказ у йіх думок. Панове ліберали, навіть такі "умірковані", як бувший редактор "Осьвіти" а нинішній редактор "Дѣла" повинні хоч в тім вгляді "террористам"-радикалам присвічувати своім приміром.
Львів д. 4. марта 1892.
[Народ]
06.03.1892