По вічах в Коломиї і в Снятинї задумали проводирі руских радикалів скликати віче в Станіславові — як звістно — призначили на се день 9 н. ст. цвітня [суботу минувшого тиждня].
Цїль того віча була кождому ясна: Проводирі радикалів хотїли показати, що вплив свій на нарід они вже в силї розтягнути і по-за повіти коломийскій та снятиньскій, де то з причини пасивности загалу интеліґенції кілька рухливих радикалів захопили в свої руки акцію політичну, скликують селян на віча і, плетучи богато сухих дубів, баламутять нарід.
За-для тої цїли підготовували они віче станіславівске в великім секретї. В дві недїлї по вічу снятиньскім зібрались они в Станіславові — потайно перед интеліґенцією станіславівскою і перед послом Гуриком — і урядили та й рішили скликати окружне селяньске віче до Станіславова на день н. ст. цвітня с. р. В виданій опісля відозві комітет зложений з пп. д-pa Даниловича та Илар. Герасимовича з Коломиї, Щасного Творовского, писаря у станіславівского нотаря і з чотирох селян, котрі в повітї межи народом бодай доси не виробили собі поваги, голосив, що на тім потайнім зібраню дня 20 марта явилось поверх 60 відпоручників громад зі всїх сторін Станіславівщини. Єсли се правда [констатувати тої річи не беремось, бо, як сказано, нїкого з интеліґенції станіславівскої на то зібранє не запрошено], то селян сторонників пп. Даниловича, Герасимовича і Творовского явилось і на само віче не більше, як на тото зібранє...
Першу вість про віче в Станіславові враз з підписаною комітетом відозвою подала польска ґазета Kurjer Lwowski, а доперва в кілька днїв опісля прислано відозву редакціям руских часописей. Станіславівскі интеліґентні Русини довідались про віче доперва з Kurjer-а! З тої доперва ґазети довідав ся про віче і посол Гурик у Львові!
Відозву з проґрамою надруковану окремо а потім і в коломийскім "Хліборобі" розіслали аранжери по громадах не лише станіславівского повіта, але й инших повітів, до котрих комітет відкликував ся в своїй відозві, а именно: богородчаньского, надвірняньского, товмацкого, калуского і сусїдних. Проґрама містила в собі по більшій части точки такі, які були вже на попередних вічах, а кромі тих додано ще одну нову: "справу требів" (jura stolae). З цїкавійших точок, уже шабльонових на радикальних вічах, наводимо справи: "загальне голосованє", "народні видавництва" [на вічу в Снятинї ухвалено резолюцію, щоби селяне передплачували "Хлібороба", видаваного в Коломиї пп. Даниловичем і Гарасимовичем], "становиско селяньских послів" [на вічу в Снятинї перефорсовано резолюцію, щоби посли з ради державної складали мандати] і т. д. Хто мав реферувати 11 точок проґрами, сего не знати, бо то не було оголошено. В Снятинї реферували або пояснювали пп. М. Павлик, Ив. Франко, Кирило Трильовскій, Творовскій, д-р Данилович і деякі селяне та міщане.
Наспів і день 9 н. ст. цвітня. Пишучій сі стрічки виїхав під вечер 8 цвітня до Станіславова, щоби з завтрішного віча здати справу читателям "Дѣла". Зі Львова виїхали також пп. М. Павлик, Франко і посол д-р Окуневскій, котрий мав бути предсїдателем. З другого знов боку прибули з Коломиї д-р Данилович, Иляр. Гарасимович з женою, Гулейчук і три селяне [межи тими знаний з попередних віч Запаринюк з Снятинщини]. Отже зїхав ся цїлий ґенеральний штаб радикальної партії — хибувало п. Кирила Трильовского.
Прибувши до Станіславова, ми старали ся довідатись де-що близшого про завтрішне віче, а именно: хто возьме участь в тім вічу? На те ми діставали відповідь, що станіславівска світска интеліґенція участи в вічу не возьме, сельске духовеньство мабуть також не явить ся, не хотячи наражуватись на можливе безчесченє, — впрочім і самі селяне станіславівсвого округа, бачучи, хто віче скликує, численно не прибудуть.
Оно так і стало ся. Віче мало розпочатись о 9-ій годинї рано в сали Седельмаєра при улици Бельведерскій, але о тій годинї зібралось ледви кількадесять осіб і треба було ждати ще з півтора години на відкритє засїданя. Зібралось усїх около 150 душ, а именно пп.: посол д-р Окуневскій, д-р Данилович, Илар. Гарасимович з женою, М. Павлик, Ив. Франко, Гулейчук, Творовскій, справоздавець "Дѣла" в товаристві п. Льва Гузара [одинокого з рускої интеліґенції станіславівскої], 3 священики [між тими о. Струтиньскій з Ямницї], купець з Калуша п. Коритовскій з кільканацятьма міщанами, 10—12 жидів, кількох ремісничих челядників з "Ґвязди" а решта селяне. Яко комісар правительства явив ся комісар Ярош в мундурі. [Жандарма сим разом не видно було анї одного.]
В довгім часї, заким почалось віче, селяне і калускі міщане ґрупами дебатували на темат: яку цїль має се віче? чому на відозві нема анї підпису посла Гурика, анї пп. Кл. Воляньского, адвоката М. Бучиньского і других знаних патріотів руских а й длячого нема их на вічу... Дебати були ґрупами оживлені, селяне горнулись до міщан калуских, а особливо раді були приїздови п. Коритовского, про котрого патріотизм і дїяльність в сусїдній Калущинї они знали. Многі из зібраних були дуже подразнені тим, що по сали снували ся жиди, а комітет их не випрошував, хотяй в проґрамі стояла справа "требів"... Взагалї ситуація в сали була якась непевна, але нїхто не сподївав ся того, що зараз наступило.
Властивим аранжером віча був д-р Данилович. По довгім дожиданю він дав знак селянинови Луцеви Драганчукови отворити віче. Драганчук вийшов за стіл на подіюм і отворив віче кількома словами дуже нескладно. Покликуючись на "цїсарске право з 48-го року", відкрив наради і додав: "А на предсїдателя вибираю посла Окуневского". Коли так Драганчук право вибору предсїдателя відняв воли і рішеню зібраних, то на хвилину запанувала тишина, а потім нагле піднїс ся гамір і що-секунда змагав ся що раз більше до оглушуючого крику, з котрого рівно чутно виходили два имена: "Окуневскій!" — "Коритовскій!" Крик тревав кілька мінут і здавалось, не буде єму кінця. Драганчук стояв за столом безрадно. Д-р Данилович поучив єго, що треба і як треба приступити до голосованя. Драганчук зарядив голосованє через піднесенє рук. "Хто за Окуневским?" — і піднесли ся руки одної частини зібраних з криком: "Більшість! всї! Окуневскій!" На те рівночасно піднимаєсь оглушуючій крик: "На всї! меншість! Коритовскій! Коритовскій!" Крик треває кілька мінут. Драганчук знов стоїть безрадно. Нарештї на дану пораду питає: "Хто за Коритовским? — і підносять ся руки другої частини зібраних з криком: "Більшість! Коритовскій!" — а противна сторона рівночасно кричить: "Меншість! Окуневскій!" І знов кілька мінут крик: "Окуневскій!" — "Коритовскій!" Драганчук знов стратив голову. Серед крику просить о голос п. Коритовскій і успокоює нарід. "Криком — каже — до нїчого не дійдемо, отже стараймо ся вибір перевести спокоєм!" По тих словах стало тихо. — Драганчукови випадало зарядити, щоби зібрані подїлились на дві половини і людей почислити тим радше, що за п. Коритовским єсли не більше піднесло ся рук, то й не менше, як зa п. Окуневским. [Ми, стоячи на подіюм могли бачити і совістно твердимо, що за п. Коритовским піднеслось було рук більше]. Але на дану Драганчукови пораду він на ново заряджує голосованє піднесенєм рук і вже лиш за Окуневским. Hа крики частини голосувавшої за д-ром Окуневским "Всї! всї!" а другої частини: "Коритовскій! Коритовскій!" — д-р Окуневскій зараз заняв місце Драганчука. Стало ся се нещасливо, бо треба було хиба знов зробити пробу голосів за п. Коритовским, або зарядити иншій спосіб вибору предсїдателя. Розуміє ся д-р Окуневскій серед безнастанного крику "Не вибраний! Коритовскій!" — надармо стояв кілька мінут за столом, надармо дзвонив; крик, бачилось, не угамуєсь. Д-р Окуневскій не промовив і слова, натомість комісар Ярош, крикнувши двічи "Proszę о spokój!" заявив по польски [!!] що з причини розяреня межи зібраними [тут покликав ся на двох свідків] віче розвязує і візвав зібраних, щоб зараз розходили ся.
Однакож частина селян ще в сали почала співати "многая лїта" цїсареви, а потім зійшла з о. Струтиньским з відкритими головами на подвірє і там по промові о. Струтиньского на темат, щоби нарід держав ся своєї віри і церкви, дальше співала "многая лїта" папі римскому і т. д.
Таке то було і так то скінчило ся "селяньске окружне віче" в Станіславові, скликане радикалами! Деякі ще гадки з нагоди сего віча вискажемо другим разом.
[Дѣло]
11.04.1892