скликане на суботу мин. тиждня пп. Даниловичем, Гарасимовичем і Трильовским, пишуть нам з Снятина в день віча:
Віче розпочало ся сегодня о годинї 10-ій, хоч заповіджене було на годину 8-му, а таке опізненє наступило з тої причини, що аранжери віча надїяли ся приїзду посла Окyневского з Городенки і хотїли вибрати єго провідником віча. Коли-ж д-р Окуневскій не приїхав, то на голову віча вибрано д-ра Даниловича, а на заступника голови господаря Кузика з Карлова.
Участь в вічу була досить численна. За місцевих селян, навіть троха з сусїдної Буковини, було до 500 — кромі снятиньских міщан, котрі з цїкавости то приходили, то відходили. Зі Львова приїхали на віче пп. Павлик і Франко. Прибуло і кількох священиків руских, а з цїкавости заходили на віче о снятиньскі Поляки. Яко заступник правительства явив ся сам староста з комісарем. Жандармів було богато, хоч не мали поля до попису, бо нїчо відбувалось релятивно спокійно.
Кромі кількох нападів на послів віче впрочім не було бурливе. Ухвалювано резолюцію за резолюцією. Кромі тих селян i міщан, котрі були співаранжерами віча і стояли на трибунї, забирало голос мало селян других. З интеліґентних аранжерів віча найбільше говорив п. Кирило Трильовскій. При справі політичній забрали слово також два священики, оо. Рогожаньскій з Тростянця і Бариш зі Снятина. О. Бариш в своїй промові порушив справу церкви і відношеня радикалів до неї — але провідник віча, д-р Данилович відняв єму слово, узнавши, що о. Бариш відійшов від річи. На вічу говорилось також про те, щоби спів церковний в школї заводити та щоби ярмарки не відбували ся в недїлї. [Коли сі справи обговорювано, здавало ся, мов-би віче не було скликане радикалами.] Справи снятиньскої ради повітової не тикано на вічу. Як відомо, видїл повітовий засуспендував був секретаря ради повітової за мальверзації, як доношено до дневників. Однакож опісля видїл реституував секретаря і розіслав до дневників урядове поясненє, що секретаря засуспендовано не за дефравдацію але за оскорбу одного члена видїлу повітового. Тогдї Kurjer Lwowski донїс, що віче в Снятинї "має сю гниль перевітрити"... До того не прийшло, бо староста не дозволив тої справи тикати на вічу... О справах політичних реферував сам провідник віча, д-р Данилович, о справах шкільних Франко, а о справах прасових п. Павлик. Віче ухвалило предложені им резолюції: a) щоби рускі соймові посли, без огляду на сторонництва, до яких належать, солідарно вступали cя за интересами селяньства і — б) щоби посли до ради державної зложили мандати.
Подаючи повисше коротке справозданє з суботнїшного віча в Снятинї, ми поки-що звернемо увагу на тоті дві резолюції дотикаючі послів соймових і послів в радї державній.
Що-до резолюції, жадаючої від послів соймових, щоби всї солідарно вступали ся за интересами селяньства, то она — можна сказати — єсть безпредметовою, бо рускі посли в соймі всї, без виїмки, зaвсїгди виступали солідарно, коли йшло о интереси селян, і нема причини сумнївати cя, що так оно буде дїятись і дальше. Одиноким діссонансом в тім взглядї було виступленє посла д-ра Антоневича при кінци минувшої сесії з инсинуацією, мов то до руских читалень народних заходить гниль з Женеви, — але тепер, надїятись, і той діссонанс не повторить ся, зваживши, що партія стара по другій сесії соймовій увійшла в близші зносини з радикалами і обі мають нинї що-найменше те спільне, що обі уважають за своїх противників — народовцїв.
Що-до другої справи, т. є. щоби посли з ради державної складали свої мандати,— то, на наш погляд, цїла ся річ зводить ся на те, що в окрузї Коломия-Косів-Снятин вийшов послом сов. Адольф Підляшецкій а не д-р Северин Данилович, провідник суботнїшного віча снятиньского і референт політичний. Бо-ж прецїнь годї допустити, щоби пп. радикали не застановляли ся коли над тим, які могли би вийти наслїдки з такого кроку руских послів! Отже чи не лучше було би, щоби пп. радикали трактували сю справу в якій инакшій спосіб. На примір нехай би вислали депутацію до посла Підляшецкого і предложили єму: може би він зрік ся мандату в користь д-ра Даниловича, чи то зараз, чи може би подїлив ся мандатом в той спосіб, що видержав би мандат три роки, а на дальші три роки відступив би д-рови Даниловичеви... Впрочім видуманє способу — то вже дїло пп. радикалів і нехай они собі над ним голову посушать, — ми-ж в засадї противимось тому, щоби болї радикалів з одного повіта розтягати на всї повіти, з котрих вийшли рускі посли, — і не узнаємо компетенцін пп. Павлика, Франка, Трильовского і других приятелїв д-ра Даниловича говорити за другі повіти, котрі віддали мандати своїм послам і не думають жадати від них зложеня мандатів, бо посли совістно заступають интереси повітів і интереси народу. Розуміє ся, те саме треба сказати і про посла Підляшецкого, котрому, здаєсь нам, самі пп. радикали нїякого прогрішеня не можуть закинути, а що більше, певно й самі міркують, що сов. Підляшецкій на посла до ради державної спосібнїйшій, як молодий ще, отже і менше досвідний, а при тім перебуваючій ще свою Sturm- und Drang- періоду д-р Данилович...
Конець-кінцем пп. радикали, форсуючи на вічу мужиків, очевидно не розуміючих справи, таку резолюцію, щоби посли з ради державної складали свої мандати, самі лише смішать ся і компромітують ся...
[Дѣло]
29.02.1892