В справі реформи нашоі правописі.

Тим, що слідили за нашим правописним рухом звісно, що ніхто тілько не причинився до такого довгого панованя в Галичині т. назв. етімологіі, як народовці своім несталим, неконсеквентним і боязливим поступованєм. Зразу, в 60-ти рр. народовці кинулись були горяче до фонетики, та небавом стали й тут, як і в многих інших справах, приподоблятися старим Русинам і видавати етімологією перше популярні виданя "Просвіти" (від 1868 р.) а далі й виданя для інтелігенціі ("Дѣло" від 1880 р. іті. Від тоді навіть наукові поваги народовців, як от Др. Ом. Огоновский, тілько в теоріі доказували слушність фонетики і негідність етімологіі в нашій літературі, та самі видавали своі твори етімологією і в рішучих хвилях, коли правительство питало, чи би не завести фонетику, справа завше розбивалася о ті самі народовскі поваги, котрі заявлялися протів фонетики. Так само, коли не гірше, поступав і загал галицкоі народовскоі громади, котра просто тряслася зо страху на саму думку завести фонетику в народовскі виданя, особливо популярні. Я знаю напр., що самі народовці не дали міні сего зробити в "Батьківщині" ще 1889 р. І коли тоді про се зайшла бесіда межи мною і одним із головних політичних проводирів народовців, то він міні висказав своє переконанє, що фонетика вже давно була би запанувала в Галичині, якби галицкі народовці не виступали були зразу за нею так горяче!

Таке поступованє народовців з фонетикою не здивує нікого, хто знає, що ті люде ві всіх живійших, поступових справах держаться засади: "сидіти тихо, аж доки все само не зробиться, т. є. доки сама суспільність чогось не прийме — тоді виступати". Так нам прямо й сказав один народовець, ще не давно.

Тим часом, від недавна ми замічаємо ось яку чудну появу: галицкі народовці піднимають голову в правописній справі. Вони не тілько теоретично починають боронити фонетику, але й практично вводять єі. Так завели фонетичну правопись отсі народовскі газети: найперше "Зоря", далі "Зеркало" і врешті навіть "Батьківщина" (від ч. 9 с. р.¹) Так само й афіши руского театру стали друкуватися фонетикою. Се зовсім не знак відваги ані самостійноі ініціятиви галицких народовців, а тілько знак того, що ті люде почули за собою сильні плечі і переконані що фонетика буде небавом заведена в австро-угорскій Руси від уряду — після ласки божоі, найвисшоі для Русинів інстанціі. І справді, від "новоі ери" австрійский уряд рішучо став на бік фонетики, котра вже й показуєся в написах, урядових оголошенях від Виділу краєвого, судів іті, а небавом має бути заведена і в школах. Як же тут не бути відважним? Натурально, що й тут між народовцями ціла скаля більшоі або мешноі відваги. Наперед вириваються найпалкійші, а з самого ззаду ступає орган народовскоі партіі, "Дѣло" з найповажнійшими оборонцями фонетики. Сі найвідважнійші, — а йіх в найбільше, — заступаються за фонетику статями, писаними етімологією (дивіть "Дѣло" відозву "Народноі Ради", додану до фонетичного ч. "Батьківщини"!) а коли пишуть фонетикою, то звісно, не підписуються, або підписуються псевдонімами. В разі чого, тій цілій арміі можна буде таким чином цофнутися і сказати: "знати не знаємо, відати не відаємо!" Та, коли тілько фонетика зовсім запанує в Галичині, то народови прийдеся чудувати, кілько-то "тихих" поборників мала вона у нас, в "люте время" для неі, бо тоді ті всі поборники єі покажуться народови у власних персонах та стануть доказувати своі заслуги на сім полі.

Далеко явнійше і відважнійше виступають тут москвофіли. Вони стараються зняти протів фонетики народне ополченє: переповняють своі газети статями в обороні святоі етімологіі, висилають до міністерства петіціі з протестами, котрих доси є поверх 600 з якими 40.000 підписами селян і попівства. Звісно, тут і попам можна бути відважними, бо правопись не політика і за неі не чекає наших попів-москвофілів ніякий гнів від митрополита. В загалі, москвофіли зняли такий ґвалт протів фонетики і так ревно занялися справою, якби то йшло про напад татарский або про річ, від котроі залежить житє або смерть руского народу. Но таких формалістах, як наші москвофіли, звісно, треба було того чекати. Жаль тілько, що йіх похід протів фонетики ні до чого не доведе, бо й прапор походу з написом про конець світа від фонетики, і склад війска (селяне, навіть неписьменні, котрі як некомпетентні, не можуть рішати сеі справи) і нарешті сила такого кріпкого противника, як правительство — такі, що згори засуджують похід на невдачу. Остаточно, правительство, підперте руским учительством (на котре й здано справу) звелить завести фонетику в школах ітд., і маса москвофілів, — яко лояльна з лояльних, — піддасться тому. Ми певні, що якби завести фонетичні написи не тілько на будинках, а й на особах урядових, то ніхто не кланявби-ся йім так низенько, як більша частина москвофілів на провінціі. Мало того. Вони так будуть виписувати і за-місць ô, û ітд., що аж в очах замріє. А при тім рутенска "літературна" бесіда загалу наших москвофілів не тілько нічого не стратить, а зискає, бо фонетика роскриє настоящу вимову тоі "літературноі" мови, що тепер немилосердно калічиться Росіянами, котрі нашу етімологічну правопись читають по своєму — фонетично так, що наш пересічний москвофіл і не пізнав би своєі власноі "літературноі" мови — не кажучи вже про російску. З другого боку, фонетика не закриє рутенщини і в мові наших народовців-Рутенців, і гідно поставить йіх тут побіч москвофілів. Словом, фонетика тілько піднесе літературні достоінства мови звичайноі галицкоі інтелігенціі. В загалі, переконаються, що й при фонетиці народні святощі, як св. церков іті. стоятимуть так само, як стояли при етімологіі, бо-ж фонетикою можна буде писати і найрелігійнійші речі, як знов етімологією можна порядно сокрушати всяку церковщину. А й сільскі діти, піймивши, при фонетиці, як слід, правописні правила, про котрі тепер при етімологіі, вони не мають і не можуть мати понятя, — порозуміють ріжницю між фонетикою і церковною правописю, і тим ліпше тямитимуть сю остатну, бо-ж нема нічого лекшого, як навчитися, таки в школі, тих кілька лишніх знаків, що є в церковній правописі. Не станеся нічогосінько навіть настоящому русофільству, котре й так не вживає нашоі етімологіі з ô, û ітд. і котре тоді тим відважнійше буде писати російскою правописю скрізь, навіть в популярних виданях. Переміниться лиш тілько, що при фонетиці просвіта в початкових школах і серед маси народу піде швидше.

Рутенскі москвофіли (бо настоящі руссофіли тут ні при чім) сконцентрувавши своі сили на такій пустій та формальній справі, як оборона галицкоі етімологіі, що не має раціі бути ані в р. украйінскій, ані в російскій літературі, — відведуть, на якийсь час, частину ще прихильного йім народу від єгo насущних потреб і самі на мабуть завше, впиняться за тим живим рухом, який тепер іде серед маси народу та інтелігенціі за насущні потреби рускоі людности. Нарешті й боротьба між народовцями і москвофілами, за для правописі, мусить заостритися, і піде марно чимало енергіі й сил, потрібних для праці над народом. Ми, радикали, звісно, радо повитаємо чим скорший і загальний запровід фонетики, яко єдино раціональноі правописі в р. укр. письменстві, але ми не маємо причини ані потреби мішатися в правописну боротьбу між народовцями і москвофілами. Ми з самого початку нашого виступу стало вживали фонетики в своіх виданях, і для інтелігенціі, і для народу. Кождий член нашоі партіі, кождий читатель наших видань, не виключаючи й письменних селян, вводять фонетику практично в житє. Дякуючи нашим радикальним виданям, фонетика загально приймаєся власне серед селян. Таким чином, ми, радикали підготовили в Галичині грунт для принятя фонетики певне більше, ніж народовці. Ми й далі не відступимо від свого, хотьби й уряд перестав підпирати фонетику і народовці опять стали за етімологію, і ручимо, що за яких 5-10 літ самі без помочи уряду і т. і. сил, доведемо до того, що фонетика скрізь запанує в народі. Маємо на те певний спосіб — важність справ, про котрі пишемо фонетикою, а не саму теоретичну пропаганду за нею, чи протів неі, як то робили й роблять народовці і москвофіли. Та важність справ вже й так здобула признанє фонетики в наших виданях, навіть серед інтелігентних москвофілів і старих Рутенців, котрі тепер любісінько читають "Народ", хоть перше не взяли би були в руки нічого писаного фонетикою, протів котроі, деякі з них, в свій час навіть видавали куренди...

¹⁾ Консеквентнійша й відважнійша в сій справі "Буковина" вже кілька літ тому завела фонетику, і деякі буковинскі народовці (родом Галичане) таки найбільше заслужилися в тім, що уряд тепер задумав завести фонетику загально.

[Народ]