Наколи нарід має більше сторонництв, чи то політичних, чи економічних, чи соціяльних взагалї, то ся поява може бути для народних интересів або користна або шкідлива. Користи виходять з-відси, що рінородний погляд вироджує нову добру гадку а дїяльність одних побуджує до дїланя других. Шкідливими суть тоті сторонництва, котрі не приступають до роботи народної щиро, але ведуть т. зв. роботу деструктивну, нищучи все, що єсть, а натомісць не ставляючи нїчого нового.  

 

І.      

  Від коли на Украйіні появились політичні поезіі Шевченка, всяка скілько небудь освічена й щира украйінолюбска душа стала ждати того часу, коли прокинеся наш "найменший брат" чорний "народ"... Тепер, бодай про деякі частини Галичини можна сказати, що час сей коли не настав іще рішучо, то вже настає...  

  І.  

І.   Теоретичні основи для новоі радікальноі партіі, які в наших очах доспівають поміж молодіжю, іменно єі енергічнійшою та живійшою частиною, не виходили зразу зовсім поза рамки так названоі "народовскоі" чи там "украінофільскоі" партіі. Правда, що прінціпи тоті здобували собі молоді люде західно-европейскою наукою та чужим, найпаче російским письменством, то значить, обрадувалися далеко не на думках галицких народовців, та все ж таки належали вони до народовскоі партіі, до неі причіплялися і для неі працювали.  

Ще не виступила була наша партія, а вже люде добрі стали про неі говорити. "Діло" перше, не дозволившися господарів, подало звістку про приватний зйізд радикалів та ще й назвало по імю трох участників зйізду: дра Т. Окуневского, дра Даниловича та Іл. Гарасимовича, — що вже зовсім неделікатно.

Якби не те, що вступна статя "Діла" в ч. 227 — перший прилюдний голос від народовскоі партіі про програму руско-украйінскоі радикальноі партіі, то на неі не варто би було навіть уваги звертати, бо в ній нема жадніськоі об'єктивноі критики змісту критикованоі програми, а лише просто лаянє на людей, що без дозволу "Діла" чи кого, поважилися уложити собі самостійну програму i з нею отперто виступити.

  У Львові, дня 20 н. ст. жовтня 1890.   Вчера подали ми в повній основі "проґраму руско-україньскої радикальної партiї", — нинї-ж скажемо про неї кілька слів від себе.   Прочитавши сю проґраму, можна сміло приложити до неї нашу пословицю: голосні бубни за горами, а з-близька — звичайні тарабани.