Як нашим Вп. читателям звістно, п. Иван Франко, подаючи минулого місяця в 4-ім нумері свого "Народа" посмертну згадку про бл. п. Дамяна Гладиловича, написав такі слова: "Сумнїваємось дуже, щоби єго [Дамяна Гладиловича] манили обіцяні д. Романчуком рясні посади і аванси котрі евфемічно прозвано програмою Романчука." — Ми, бачучи в тих словах клевету, відкликались до чести п. Ив. Франка, щоби він се близше пояснив. У відповідь одержали ми від п. Франка таке письмо:
"Світла Редакціє!
Надїюсь, що не відмовите помістити отсих кілька слів у своїй шановній часописи, як відповідь на Ваш зазив, обернений до мене особисто в ч. 30 "Дѣла" в статейцї "З реґістру клевет".
Шановна редакція, покликаючись на мою "дрібку чести", запитує мене: коли і кому обіцював п. Романчук рясні "посади і аванси"? Думаю, що редакція повинна би лїпше тямити, що і коли обіцював голова партії, котрої орґаном служить "Дѣло". Я, як чоловік посторонний, можу привести тілько те, що чув на власні уха з уст д. Романчука на остатних зборах "Народної Ради" дня 26 грудня 1890 року в великій сали "Народного Дому" і що опісля було дословно видрукуване в ч. 283 "Дѣла" з 1890 року. Не потребую пригадувати, що був се першій прилюдний виступ д. Романчука після звістної угоди і що д. Романчук робив зібраним в зовсїм катеґоричній формі надїю на зміну дотеперішної системи правительственної супроти Русинів. А система та, по словам д. Романчука, грішила між инчим ось-чим: "Важнїйші посади в адміністрації і судівництві не заміщують ся майже зовсїм Русинами; в радї шкільній і тілько один сталий член Русин, майже так само бував в радах окружних, на університетї львівскім роблять ся всякі перепони руским доцентурам і професурам, рускі урядники, учителї, священики дізнають всяких секатур і поминають ся при компетованю о висші посади."
Ся именно "система правительственна" в новій ері мала бути зміненою відповідно до потреб Русинів, а потреби ті зібрав д. Романчук у своїй (читаній) промові в шести точках, з котрих пять тут наводимо: 1) щоби при обсаджуваню висших посад в адміністрації в судівництві увзгляднювано також Русинів; 3) щоби урядники і учителї Русини при авансах і в кождім иншім взглядї були на рівни трактовані з другими; 4) щоби в міністерстві просвіти був один висшій урядник Русин для справ руского шкільництва і гр.-кат. церкви; 5) щоби для руских шкіл народних инспекторами і учителями именовано тілько такі особи, котрі докладно знають рускій язик; 6) щоби при обсаджуваню гр. кат. капітул і парохій уважано перед всїм на спосібність і заслуги компетентів.
Не входячи тут в критику і розбір тих точок, а осмілю ся сконстатувати, що мова в них именно тілько про посади і аванси для Русинів; обіцюючи зміну системи правительственної, д. Романчук, очевидно обіцював именно се, і так єго певно розуміли всї зібрані.
Шановна редакція запитує мене ще в додатку, і також з покликом до моєї "дрібки чести", котрі то народовцї осягнули або мають осягнути обіцяні "посади і аванси"? Не знаю, що дало шановній редакції право мене о се питати, — мої слова певне такого права їй не дали. Шановна редакція зволить з сим запитанєм обернутись до компетентнїйшого жерела, а именно до автора висше наведених пунктів і до тих, що з ним разом так шумно робила рускій суспільности надїю на скору зміну "системи правительственної супроти Русинів".
Остаюсь з повним поважанєм
Иван Франко.
Просимо-ж наших Вп. читателїв, відчитавших відповідь п. Франка, осудити безсторонно: чи п. Франко виправдав ся? Ми кажемо, що нї.
"Програмою Романчука" — каже п. Франко — прозвано евфемічно "посади і аванси", і покликуєсь на той уступ реферату пос. Романчука на загальних зборах "Народної Ради", де була бесїда про неприятну Русинам правительственну систему політичну. З уступу того вирвав п. Франко кілька точок, де були вичислені гріхи тої системи і висказано жаданє, щоби Русинів-урядників не кривджено, — і хоче тим вмовити з людей з глуздами, що се властива "проґрама Романчука". Тим часом хто тілько загляне до 283-го н-ру "ДѢла" з 1890 року [з відки цитує і п. Франко], знайде инакшу "проґраму Романчука" в єго рефератї "Права, потреби і жаданя галицких Русинів". Там, по драстичнім представленю, як рускій нарід всесторонно покривджений, сказано:
"Щоби теперішне так тяжке і прикре положенє Русинів поправило ся, мусять наступити зміни: а) в виконуваню обовязуючих законів і постанов і взагалї в цїлім поступованю правительства і єго орґанів, — б) в некористних для Русинів постановах і розпорядженях, усуненєм их і заступленєм новими в дорозї адміністраційній, — в) в некористних для Русинів законах знесенєм их і заступленєм новими в дорозї законодатній.
"Що до першої справи потрібна єсть зміна цїлої системи правительственної цїлого поступованя правительства супротив Русинів в тім напрямі, щоби Русини і рускі справи та интереси була зовсїм з рівною прихильностію трактовані, як кожді в инші, а именно потрібні: [Тут п. Франко наводить вирваних 5 точок а поминає:] 2) щоби рускі урядники і учителї против своєї волї не були переношені в західну Галичину, а ті, що суть уже в західній Галичинї, щоби могли з відтам вернути до всхідної; 7) щоби при виборах до всяких тїл репрезентаційних правительственні власти і орґани заховували ся зовсїм безсторонно, а при виборах до рад громадских і повітових уможливляли ще вибір людей вповнї спосібних і відповідних; 8) щоби рускі товариства, институції, корпорації, згромадженя, як і поодинокі особи під кождим взглядом були трактовані на рівни з другими.
"Дорогою адміністраційною, постановами і розпорядженями повинні бути отсі справи переведені: 1) щоби у всхідній Галичинї були ставлені на урядників лиш такі урядники і судьї, котрі викажуть ся докладним знанєм руского язика в слові і письмі; 2) щоби всї ц. к. власти, уряди і суди писали до руских сторін лише по руски і рускими буквами; 3) щоби на всїх урядових будинках всї написи з-верха і в серединї були також рускі; 4) щоби орґанізаційний статут краєвої ради шкільної так змінено, аби в нїй була і окрема секція для руского шкільництва або половина єї членів Русини; 5) щоби в львівскім університетї системізовано рускі катедри і обсаджено та щоби урядовим язиком університету був також рускій; 6) щоби основано ґімназію в Бучачи або Чорткові а кромі того ще по одній ґімназії а бодай сталі паралельки на Покутю, на Поділю і в підгірю горішного Днїстра; 7) щоби основано бодай одну мужеску семинарію учительску з характером руским, щоби цїлком зутраквізовано всї семинарії і при кождій щоби була руска школа вправ; 8) щоби по містах і місточках закладано рускі школи народні, щоби в руских народних школах наука польского язика мала на цїли лиш розумінє єго, а не поправне уживанє, і щоби в них урядовий язик був рускій; 9) щоби в рускій церкві усунений був всякій вплив чужій, a рускі монастирі і вихованє Василіян були назад привернені від Єзуїтів Василіянам.
"Змін в законах мусять Русини домагати ся именно таких: 1) В статутї краєвім і краєвій ординації виборчій внесеня курій, заведеня безпосередних виборів з тайним голосованєм і розширеня права активного вибору; 2) того самого в законї о репрезентації державній і в ординації виборчій ради державної; 3) основної реформи закона о репрезентації повітовій і повітовій ординації виборчій в подібнім напрямі; знесеня права патронату.
"Жадаємо точнїйшого переведеня і виконуваня конституції з 1867 року як що-до прав національних, так і що-до політичних прав і свобід. А именно жадаємо такого переведеня виданєм закона о народностях або законів і розпоряджень спеціяльних і знесенєм теперішних далекосягаючих ограничень свободи праси, зборів і т. п.
"Під взглядом економічним стоїмо за рівномірнїйшій розклад податків і всїх тягарів публичних з особливим увзглядненєм найубожших верств народу, за уможливленє більшого розвою рільництва і промислу (особливо дрібного), увільненєм від спиняючих єго пут і підмогою державною, за хороненє, з иніціятиви і при помочи держави, визискуваних і придавлюваних від визискуваня гнету і нужди.
Остаточно цїлію галицких Русинів єсть: хоронити, плекати і розвивати свою національність, яко окремішну индівідуальність, щоби рускій нарід з можливою скоростію поступав наперед в добробитї, культурі і значіню... і т. д."
Так говорив пос. Романчук на зборах "Народної Ради", а п. Франко на підставі того написав, що "проґрама Романчука" — то евфонічна назва на "посади і аванси"! Нехай же судять самі Вп. читателї!...
[Дѣло, 23.03.1892]
23.03.1892