Хто винен?

Як уже відомо читателям "Дѣла", загальні збори членів товариства имени Шевченка перед кількома днями не приняли в члени п. Ивана Франка, редактора "Народа" і сотрудника Kurjer-a Lwowsk-oгo. З тої причини нападають тепер на товариство им. Шевченка і взагалї на народовцїв два великі "приятелї" рускої справи — Kurjer Lwowski і "Галицкая Русь". Отже ми тій справі приглянемось троха більше.

У нас є двоякі товариства і институції: одні — що так скажемо всенародні, а другі партійні. До всенародних належать "Народний Дім", "Ставропігійскій Институт", "Галицко-руска Матиця", а до партійних на примір "Просвіта" і "имени Шевченка" у народовцїв, а общество "им. Качковского" у москвофілів. До товариств всенародних всї сторонництва мають рівне право, але до партійних не можуть мати права навіть в теорії, і ми бачимо, що нинї народовцї не пхають cя до партійних обществ москвофільских, а москвофіли знов до товариств народовцїв. Впрочім оно би й не здало ся на нїчо, бо коли якусь партію витисне з єго товариства друга партія, то партія витиснена основує собі нове товариство своє, як се стало ся от і недавно в "Академічнім Братстві", де партія радикалів [котрої проводирем єсть п. Франко] захопила в свої руки видїл того від 1871 року товариства народовцїв і вже не приняла народовцїв в члени, отже ті оснували собі нове товариство "Ватра".

Товариство имени Шевченка належить — як сказано — до партійних товариств народовцїв, отже право принятя до него може мати очевидно лише народовець — і коли-б народовця не принято, він може справедливо жалуватись на брутальство, тероризм і т. д. Однакож анї Поляк, анї москвофіл, анї радикал [радикали від часу, як вилучили ся з сторонництва народовцїв і зорґанізували ся в окрему партію противну народовцям і навіть з проґрамою борби против народовцїв] анї не може казати, що має право до принятя в члени товариства народовцїв, анї не може жалуватись, коли єго не принято. Розумієсь, тим ми ще не кажемо, що мов-би народовцї в практицї були справдї такі нетолєрантні, що не приймають в члени своїх товариств також людей зі инших сторонництв, — нї, під тим взглядом народовцї найтолєрантнїйша партія зі всїх партій руских, а доказом того єсть се, що навіть по видїлах их товариств засїдають люде, котрі зачисляють себе до радикалів, — але в кождім такім випадку рішає і мусить рішати пересвідченє народовцїв, що у ceгo або того не свого чоловіка, коли він приходить до них, єсть добра воля служити справі загальній, а не підступ, та що яка небудь спільна робота буде з ним можлива. Так представляє ся справа теоретично.

А тепер спеціяльно що-до п. Ивана Франка скажемо ось що:

П. Ив. Франко, зголошуючись тепер в члени товариства имени Шевченка, міг знати наперед, що принятий не буде. Він же нині — не тілько яко публицист-політик, але і яко чоловік, — взяв собі за задачу: діскредитувати народовцїв і шкодити им всякими можливими способами, не страхаючись перед нїяким средством. Народовцї противників мають немало і певно жаден противник не робить собі скрупулів в борбі против них, — але по-над усїх треба признати першеньство п. Франкови, — він робить в тім взглядї більше, нїж би навіть випадало.

П. Франко має до розпорядимости два орґани: рускій ["Народ"] і польскій ["Kurjer Lwowski"] і з того взгляду має він в борбі против народовцїв позицію ще щаслившу, як Плятон Костецкій або Осип Марков, бо ті розпоряджають лиш по одному орґанови: першій Gazet-ою Narodow-ою, другій "Галицкою Pycію". В Kurjer-ї — як нам звістно з зовсїм певного жерела — властителї Kurjer-a, анї Поляки, анї жиди не жадають від пана Франка борби против народовцїв, а мимо того кілько то там подибуємо сего добра! І всї добромислячі люде, навіть приятелї п. Франка з між народовцїв, здвигають лиш раменами і питають ся: "По що він морочить ще й чужу публіку? таж має прецїнь свій орґан рускій!" А морочить п. Франко людей обома орґанами не лише в справах політики рускої, але і взагалї у всяких справах. Недавно н. пр. написав в "Народі", що проґрама Романчука в соймі — то евфонічна назва для обіцяних "посад та аванcів". Хоч се очевидна злоба, але ми єї даруємо єму, — бо се входить в політику, а він борбу політичну може понимати на свій лад. Але-ж н. пр. товариство "Днїстер" з політикою чей-же не має нїякої звязи, а як повитав єгo "Народ", часопись, котру п. Франко підписує яко одвічальний редактор? Безперечно з політикою не мав нїякої звязи комітет для повного виданя творів Шевченка. Народовцї могли не запросити до него п. Франка, але яко толєрантні запросили — і чого діждались? Скандалу! сплетень! "Народна Торговля" також з політикою не має нїчого спільного, а прецїнь треба було совітови очищуватись в Kurjer-ї перед неоправданими замітами. Не говоримо вже про звістні в Kurjer-ї трактати про народовцїв, трактати нїби-то историчні, а основані на пофальшованих датах і фактах...

Вже все те могло вказувати п. Франкови, що народовцї до товариства имени Шевченка приняти єго не можуть. А до того додаймо ще й хитру ухвалу радикалів на тайнім остатнім их зїздї: "не входити в зносини з другими товариствами, але вписуватись в их товариства", — а по тій ухвалї факт, що видїл радикальний не приняв народовцїв до "Академічного Братства" — просто сказавши викинув их з хати, котру они собі побудувало. Всї були дуже цїкаві: як орґан п. Франка осудить той факт? Ну, орґан п. Франка осудив, що то було зовсїм лєґально і радикали були би дурнї, коли би були зробили инакше. Такій був зміст статей п. Охримовича і других. Ми тогдї сконстатували се становище орґану п. Франка і приняли до відомости в имени сторонництва народовцїв яко отверто виголошену характеристику відносин радикалів до народовцїв. і ясна річ, що поки радикали не відложать того оружія, яке взяли в руку, доти народовцї мусять брати их такими, якими они суть, — бо инакше радикали називали би народовцїв у очи — дурнями.

Так само, як і члени товариства им. Шевченка, не приняв і видїл "Просвіти" в свої члени пп. Франка і Павлика, очевидно з тих самих мотивів, тим більше, що "Просвіта" мала вже раз в практицї доказ, як радикали на серіо беруть се товариство: звістно, що на загальних зборах "Просвіти" в Коломиї радикали при виборі голови "Просвіти" голосували на академика Копача і селян піддурили, так що на Копача упало досить голосів...

Пп. радикали дали вже нераз доказ, що им дуже часто йде о "геци", — a народовцям знов ходить о поважну роботу для справи народної. Безперечно, для кождого народовця було би дуже приятно бачити при спільній реальній роботї також радикалів в першій лінії п. Франка, але пп. радикали мусять собі заслужити на потрібне до того довіріє.

Так, як нинї на жаль єсть, пп. радикали [виймаючи одиниць] при поступованю своїм навіть не можуть мати претенсії на довіріє у народовцїв, а коли прикидають ся нїби то кривдженими від народовцїв, то строять хиба — "гецу"... А ми би дуже щиро були раді, щоби "геци" радикальні вже раз покінчились, бо тогдї можна би й говорити о спільній их праци з народовцями а о взаїмнім довірію, — чого нинї на жаль нема, і зовсїм натурально, що нема, та й не з вини народовцїв...

[Дѣло]