Загальні збори товариства "Просвіти".

Рано о 8-ій годинї відбулась у Волоскій церкви тиха служба Божа і панахида за упокій членів тов. "Просвіти".

 

Саля Народного дому стала виповнятись членами: интеліґенцією світскою і духовною, міщаньством і селяньством; перші ряди крісел заняли женщини. Від всїх філій "Просвіти" явились відпоручники.

 

Около 11-ої години повитав голова товариства д-р Омелян Огоновскій зібраних промовою. Згадав про послїдні збори, на котрих ухвалено змінені статути. Давне товариство просвітне перемінилось в товариство просвітно-економічне, а цїль єго все одна: добро руского народу. Хосенну дїяльність товариства признають не лише тут в Галичинї, але й на Українї, а сего найлїпшим доказом привітне письмо братів-українцїв з Кієва: Олександра Кониського, Василя Тарновского, Вол. Антоновича і Ивана Нечуя-Левицкого. [Пo відчитаню письма пронеслись в сали грімкі оплески.] Годить ся згадати не злим тихим словом щирих робітників, иніціяторів в народних справах, котрих не стало між нами в послїдних часах. Память тих тружеників-патріотів: Ив. Борисикевича, Олекс. Огоновского, Д. Гладиловича, М. Михаляка — годить ся почтити повстанєм з місць. [Всї встали.] Вкінци покликав д-р Огоновскій на секретарів збору: п. Мих. Струсевича та о. Ксеноф. Сосенка і представив правительственного комісаря п. Урбановича.

 

По сїм повитаню виголосив д-р Огоновскій довшу промову проґрамову, котрою відкрив ХХІІІ-ті загальні збори товариства. Промова містила високо патріотичні зазиви, подала образ працї товариства і успіх єї на поли просвітнім та заохочувала до спільного труду всїх Русинів, що дбають про добро народу. Поодинокі місця промови а також і єї закінченє оплескували зібрані з одушевленєм.

 

На голову зборів предложив д-р Огоновскій совітника д-ра Д. Савчака а на заступників голови: катихита о. Алексїя Тороньского і посла Іосифа Гурика. Збори приняли се предложенє аклямацією.

 

Коли президія заняла місце, забрав голос д-р Савчак, а подякувавши за сю високу честь і довіріє, просив участників збору радити поважно і в ладї. Збори протягнуть ся, тож просив — не обмежаючи в нїчім свободи слова — говорити коротко.

 

Заким приступлено до другої точки проґрами зборів: "Справозданє уступаючого видїлу" — забрав голос селянин Михайло Дубків і поставив нагляче внесенє такого змісту: "Всїх вражує прикро, що на сих зборах нема нашого провідника посла Юліяна Романчукa, бо тяжко недужій не міг бути на сїм народнім святї — то збори повинні вислати єму своє поздровленє!" — Буря оплесків пронеслась при послїдних словах бесїдникa, а д-р Савчак, сконстатувавши однодушну волю зборів, заявив, що таки зараз повідомить п. Юл. Романчука о сїй ухвалї.

 

Від читаня справозданя звільнено секретаря п. Врецьону а зачалась дискусія.

 

Дискусію розпочав п. Володимир Шухевич поставивши интерпеляцію, як видїл полагодив резолюцію, поставлену ним а приняту зборами в Коломиї 1890 р., щоби справу асекурації на житє пояснити популярним виданєм.

 

Член видїлу д-р Кость Левицкій, зазначивши, що хоч під взглядом формальним ся интерпеляція безпредметова, бо з тої справи повинен виправдатись видїл вибраний на зборах в Коломиї, то все таки відповість на ню. Видїл не спустив тої справи з очей, віднїс ся до людей обізнаних з тою справою, фахових, але они доси не зволили волї видїлу. Тепер же, коли товариство "Днїстер" зачинає свою дїяльність, видасть оно таку книжочку, а єсли би треба було накладу, то і "Просвіта" могла би дати свій наклад.

 

О. Ал. Тороньскій именем комітету "Днїстра" заявив, що комітет порішив видати таку книжочку і она небавом появить ся.

 

П. Є. Шухевич заявив, що він невдоволений з тої відповіди. Коли-б така книжочка була появилась, була би підготовила поле для "Днїстра."

 

Д-р Ом. Огоновскій висказав зачудованє, чому п. Шухевич невдоволений з відповіди. Таж нараз годї деяку cпpaву, доручену загальними зборами, полагодити в однім роцї, а може впевнити, що видїл удавав ся в справі виданя такої книжочки до фахових людей — і певно новий видїл уже полагодить сю справу.

 

П. В. Щухевич попросив занотувати єго відповідь в протоколї — a відтак зачав ставляти дальші интерпеляції: чи видїл заняв ся справою виданя книжочки з етноґрафії руского народу, як се ухвалено на загальних зборах і як се виходить з фундації им. Дубравского? — чи видїл застанавляв ся над квестією фонетики, з огляду на се, що товариство педаґоґічне і товариство им. Шевченка внесли до шкільних властей меморіяли та що при евентуальнім полагодженю сеї справи в користь фонетики нагромадивсь би непотрібний баляст в книжочках "Просвіти", видаваних тепер уже по 5000 примірників? — чи відповідно поступив собі видїл, видавши в роцї 1891 аж за сїм місяцїв замість книжочок калєндар, а именно значно збільшений календар на рік 1892 замість книжочок в пять місяцїв, тим більше, що того значного збільшеня не можна в нїчім добачити, як хиба в списї членів, випечатанім на кільканацяти картках? — які кроки поробив видїл, щоби придбати фонди на будову власного дому і чи взагалї справа поступає наперед? — чому фонд стипендійний им. Стеф. Качали збільшив ся в минувшім роцї лиш о 95 кр., котрі вплинули з відсотків?

 

Відтак забрав голос п. Єроним Калитовскій і зачав критикувати справозданє видїлу. Справозданє видїлу — говорив бесїдник — повинно дати ясний образ дїяльности, а справозданя видїлу хаотичні, не систематично уложені, і з них не можна мати образу цїлої дїяльности товариства. Не вина в тім видїлу, бо від давна були такі справозданя, а ще й причинюєсь до того стилізація 2-го §-у статутів, так само хаотична і не систематична. В тім параґрафі накладаєсь на товариство такі задачі, котрі тепер, коли маємо инші спеціяльні товариства, повинні припасти до виповненя тим товариствам. В справозданю повинна бути загальна часть а в тій части статистичний виказ і погляд на загальний стан просвіти нашого народу в порівнаню до приросту нових членів. Спеціальні же заміти такі: нема статистичного виказу членів; видаєсь за мало книжочок на рік і в тій справі повинен рішати не обєм а скількість книжок; фонди товариства роздають ся на бічні цїли, як н. пр. на запомогу для "Ватри"; не знати, як нарід приняв кожду книжочку, бо хоч суть дати, то годї кождому их собі виглянути; закупно шафи і розширенє канцелярії о дві комнати ще не вказують на дїяльність; не виказано имен тих патріотів, що то закладають філії і читальнї "Просвіти"; укладчик справозданя мабуть брав факти в такім порядку, як они записані в протоколах видїлу. Вкінци бесїдник звернув ся до видїлу з зазивом, щоби товариство увзглядняло критику, свобіднїйші думки, а що-до своїх замітів, то рад би, щоб не переходити над ними до порядку дневного, а крім того вибрати комісію для уложеня пляну видавництв.

 

П. Дмитерко, учитель, станув в оборонї видїлу. Се тілько де-кому здає ся, мов-би видїл розкидав грошем, не заявляв дїяльности й житя. Оно так не єсть, а коли суть які хиби, то не з вини видїлу, лише загалу Русинів. Коли вибересь видїл, вже кождий вдоволений закладає руки і нїчим не причинюєсь до загальної роботи. А оно так не повинно бути, бо видїл з кількох людей не годен все зробити. Ми знаємо критикувати, а не знаємо закотити рукавів до роботи. Провінція вдоволена з справозданя, а лише люде з самого Львова накидують ся на видїл. Критика тогдї добра, коли она щира а не злобна.

 

П. Гецїв з Тернополя констатував, що після указок п. Калитовского треба би для справозданя мати цїле бюро статистичне. Бесїдник єсть противний тому, щоби збори дискутували над такими закидами, бо люде з провінції приїхали на збори, щоби винести з них якійсь хосен.

 

Д-р Ол. Кулачковскій рівно ж зазначив, що всї закиди обчислені лиш на ефект і дивував ся, чому пп. критики не виступили в роцї з своїми радами і не подали своїх услуг для видїлу.

 

О. Б. Кирчів був тої гадки, що члени "Просвіти" сповняють свій обовязок, коли заплатять вкладку, — а видїл повинен глядати людей, котрі би мали закочені рукави до роботи. В справозданю не сказано: кілько грошей видано на ремунерацію авторів? Видїл позичив 2000 зр. товариству им. Шевченка, отже "Просвіта" стаєсь якимсь банком. Не принято в члени деяких людей, що зголошувались. Видано на запомоги видавництв і учащої ся молодежи 111 зр., а на похорони і вінцї 205 зр.; сі два видатки мабуть непропорціональні. Рівнож рад би знати, як стоїть справа видавництва етноґрафічної мапи Руси-України і чи п. Величко, що займаєсь тою мапою, дістав що на дорогу до Петербурга? Коли-ж опісля о. Кирчів зійшов з дороги замітів що-до самого справозданя і зачав розводитись над квестією, чи тов. "Просвіта" єсть товариством партійним, чи нї, — і предсїдатель д-р Савчак просив єго придержуватись предмету і о. Кирчів перестав говорити.

 

П. Волод. Лаврівскій хотїв би мати подрібнїйше справозданє зі спадщини бл. п. Кизими і більше виспеціялізуванє видатків на канцелярію. В позиції "стан маєтку" не виказано фонду корінного, а навіть сей фонд зменшив ся о 2.000 зр., котрі позичено товариству им. Шевченка. Видїл має право розпоряджати лише фондом оборотовим, а не корінним.

 

П. Павло Кирчів хотїв би знати, чи товариство виповняло обовязок, якій накладає §.2-ій бук. к. [підпиранє матеріяльне літератів і учащої ся молодежи], бо даванє і підпомоги вдовицям або "Ватрі" не підпадає під ту рубрику.

 

П. Лагодиньскій, кандидат адвокатскій, интерпелює в имени пп. Франка і Павлика: чому их не принято в члени?

 

П. Ник. Шухевич, кандидат адвокатскій, звернув ся до справозданя касового, хоч мимоходом зазначив на початку, що нїяка книжочка видавництва не написана членом видїлу. Вкладки виказують ceгo року меншій прихід анїж в 1890 р., хоч прибуло 900 нових членів. Не видано більше книжок, а видаток на друкарню більшій. Видаток на зреалізованє [яке? — не знає] спадщини бл. п. Кизими в квотї 200 зр. не повинен бути окремий, лише стояти між загальними видатками канцелярійними, котрі і так зростають кождого року що-раз більше. Стан маєтку меншій, а именно фонд корінний зменшив cя о 2.000 зр., котрі позичено за векслем товариству им. Шевченка. Поставив внесенє: Загальні збори не приймають до відомости позиції видатку 2000 зр., позичених товариству им. Шевченка, пoзa-як сим нарушено фонд корінний товариства "Просвіта".

 

На всї ті заміти відповів д-р Кость Левицкій. Зазначив, що не буде відповідати на поменші закиди, зроблені лише зі злої волї і для ефекту, бо вже загальні збори осудили их не лиш голосами поодиноких бесїдників, але і загальними ознаками невдоволеня. А на головнїйші закиди ось яка відповідь: Ще раз констатує, що видїл робив заходи що-до виданя книжочки о асекурації, але фахові люде не поспішили з своїми трудами в тій справі; п. Вол. Шухевич міг в часї півтора року запитатись у видїлї, як стоїть тая справа. — Справою фонетики не займав ся видїл, а коли хто хоче тую справу порушити, най поставить зборам відповідне внесенє. — Закид, мов-би видїл не мав реґуляміну, несправедливий, бо видїл після §.32 статутів ухвалив для себе реґулямін і придержував ся єго, в тій же справі було би раціональне хиба таке внесенє, щоби збори признали теперішний реґулямін обовязуючим для всїх слїдуючих видїлів. — Правда, що деякі книжки за обємисті, але годї видавати книжки після міри, кілько карток мають обнимати, а не після их змісту. Калєндар укладаєсь для селян і для интеліґенції, длятого мусить бути обємистий, а єсли хто хоче зміни того видавництва, може поставити внесенє. — На будову дому нема ще фондів. Можна братись до будови тогдї, коли фонди виносять що-найменше половину вартости будинку. Від дому "Просвіти" жадають таких вимог, як салї театральної, отже треба мати великі фонди. Але поволи призбируєсь гроша, і єсть надїя, що коли записи зреалізують ся, буде можна приступити до роботи. Гадку про концесію на збиранє складок закинено, бо в краю недостаток і нужда, тож і не назбирано би нїчого, а концесія вигасла би. — Що-до невеличкого фонду стіпендійного имени о. Качали, то справдї сором, що фонд так малий, але загальні збори можуть ухвалити якесь средство тому зарадити. — На закид п. Калитовского, що Справозданє товариства "Просвіти" хаотичне, можна відповісти, що всї єго виводи хаотичні. Длячого п. Калитовскій не забирав голосу торік, коли збори ухваляли статути, а аж тепер по роцї? Се доказ, що критика єго не на часї, не на місци і не щира. Плян видавництва єсть; ухвалено єго на зборах в Станіславові 1889 р. і робить ся після того пляну. Рівно-ж плян теперішної дїяльности уложений і випечатаний в першій книжочцї за сей рік, а вже не вина видїлу, що п. Калитовскій не читав сеї книжочки. Справозданє уложено хронольоґічно і все так доси бувало. — Що-до приниманя членів в статутї сказано, що видїл "може", не "мусить" приймати зголошуючих ся в члени, видїл же хоче, щоби між членами товариства була гармонія, один дух. [Славно!] Видїл не перебирає в членах; для него все одно, чи бідний чи богач, чи мужик чи пан, але хоче, щоби всї забирались разом до працї а не дїлали ворожо. [Славно!] — Виданє карти етноґрафічної проволікає ся з вини п. Величка, бо взяв завдаток а не здав справи, що зробив, і видїл мусїв єго візвати до того під загрозою, що буде глядати якогось иншого чоловіка. — Фондом корінним товариства єсть той капітал, котрий признали за такій збори в р. 1877, а именно 10000 зр. дарованих п. В. Федоровичем. Инших фондів корінних не знає товариство "Просвіта" і нїгде того нема записаного в протоколах. Товариству им. Шевченка вигодилось завдатком 2000 зр. на роботу і ті гроші друкарня вже відробила, випечатавши великій наклад Молитвенника. Ті гроші треба би було дати тепер а видїл лише вигодив товариству, котре в 1891 р. мало менче роботи за-для нескликаня сойму. Запомоги 10 зр. даєсь "Ватрі" длятого, що цїлею нашого товариства підпомагати академиків. Давнїйше брало такі запомоги "Академічне Братство, то було добре, тепер же бере "Ватра", то зле! — Хоч членів більше а доходу з вкладок менше, то се за-для того, що в р. 1890 стягнено дуже много залягаючих вкладів, не виславши членам Калєндаря. — Кошти канцелярійні більші, бо аґенди товариства збільшили ся, треба було розширити комнати канцелярійні і давати ремунерацію поодиноким академікам за их поміч канцелярійну. — Видаток 200 зр. при зреалізованю спадщини бл. п. Кизими єсть податком за сю спадщину. — Як видно — кінчив д-р Левицкій — всї закиди, котрими хотїв де-хто нанести удар уступаючому видїлови, — не так страшні, а доказують лиш нещирість і злу волю.

 

Відтак забрав ще слово п. Илярій Огоновскій, касієр товариства, щоби фахово пояснити завади, піднесені против касового справозданя. Жаль, що панове интерпелянти, будучи що-дня в льокалях "Рускої Бесїди" при канцелярії "Просвіти", не вглянули в книги "Просвіти" і не зажадали пояснень — а певно не були би тепер кидали инсинуацій на видїл. Загальна сума маєтку товариства менша нїж попередного року, бо подано меншу вартість книжок в маґазинах, в дїйстности-ж докуплено один лист заставний на 1000 зр. Вкладки менше дописали, бо в богато сторонах голод, і навіть многі члени просять, щоби дарувати им вкладку на сей рік. Рівно-ж деякі філії не понадсилали ще своїх вкладок. За друк видано аж 4000 длятого, що кілька книжочок премійних друковано другим накладом.

 

По тих поясенях зібрані приняли майже одноголосно справозданє видїлу, а тим самим внесенє п. Н. Шухевича сталось безпредметовим.

 

По принятю справозданя комісії контрольної [здав проф. Л. Сальо] приступлено до вибору нового видїлу і перервано збори на хвилину. Між зібраними появились дві лісти кандидатів:

 

І. Ліста, уложена на основі ухвали передвиборчого збору:

 

Члени видїлу:

 

1. Д-p Омелян Огоновскій, ц. к. професор університету.

 

2. Олександер Барвіньскій, ц. к. професор семинарії учительскої.

 

3. Алексїй Тороньскій, ц. к. професор peлiґiї в рускій ґімназії.

 

4. Антін Дольницкій, ц. к. адюнкт судовий.

 

5. Йван Белей, редактор "Дѣла".

 

6. Йван Чапельскій, префект семинарії духовної.

 

7. Илярій Огоновскій, ц. к. професор рускої ґімназії.

 

8. Д-р Кость Левицкій, адвокат.

 

9. Йван Ґуляй, ц. к. офіціял почтовий.

 

10. Кость Паньківскій, директор институту св. О. Николая.

 

11. Д-p Іосиф Олеськів, ц. к. професор семинарії учительскої.

 

12. Д-p Антін Хомин, лїкар.

 

13. Евгеній Барвіньскій, академик.

 

Заступники членів видїлу:

 

1. Василь Нагірний, директор "Народної Торговлї".

 

2. Йван Верхратскій, ц. к. професор рускої ґімназії.

 

3. Сидір Зельскій, священик в Збоїсках.

 

4. Григорій Врецьона, ц. к. професор школи вправ при семинарії учительскій.

 

5. Іосиф Маковей, академик.

 

6. Дамян Лопатиньскій, катихит шкіл народних.

 

II. Ліста, уложена радикалами:

 

Члени видїлу:

 

1. Д-р Омелян Огоновскій.

 

2. Володимир Шухевич, професор реальної школи.

 

3. Д-р Антін Горбачевскій, кандидат адвокатскій.

 

4. Марія Лїсецка, учителька з Яричова.

 

5. Д-р Осип Олеськів, проф. семинарії учит.

 

6. Володимир Лаврівскій, пенс. комісар староства.

 

7. о. Омелян Ваньо, сотрудник в Домажирі.

 

8. Ольга Франко зі Львова.

 

9. Микола Лагодиньскій, канд. адвок.

 

10. Микола Шухевич, канд. адвок.

 

11. Єроним Калитовскій, канд. адв.

 

12. Д-р Ярослав Кулачковскій, канд. адвок.

 

13. Павло Кирчів, літерат.

 

Заступники членів видїлу:

 

1. Д-р Андрій Кос, канд. адвок.

 

2. Людвик Сальо, проф. ґімназ.

 

3. О. Григорій Гірняк, адміністр. Винник.

 

4. Андрій Занько, депендент адвок.

 

5. Володимир Витошиньскій, учитель народний в Знесїню.

 

Результат був такій: Ліст ухвалених передвиборчими зборами віддано близько півтретя сотки; а ліст радикалів лише 18.

 

_______

 

Всїх участників зборів було до 600; голосуючих було вправдї до 260, але треба знати, що голосованє відбулось пізно і що многі члени повиходили були на обіді.

 

(Конець буде.)

 

[Дѣло, 26.03.1892]

 

(Конець.)

 

До комісії контрольної вибрано одноголосно акламацією пп. Л. Саля, Ис. Громницкого і д-pa Юл. Целевича.

 

Слїдуючою точкою порядку дневного було: именованє почестних членів товариства. В имени видїлу предложив п. Т. Грушкевич именувати Вп. пп.: Олександра Барвіньского, Нат. Вахнянина, Петра Огоновского і д-ра Юл. Целевича.

 

Серед загальної тишини почав п. Грушкевич вичисляти заслуги тих мужів для загальної справи рускої і спеціяльно для "Просвіти". Участники зборів дуже уважно при торжественнім настрою слухали, а грімкі оплески гомонїли по кождім внесеню на именованє дотичного члена почестного.

 

Відтак забрав голос п. Дмитерко і віддавши честь сим новоименованим членам почестним, промовив: Крім тих патріотів годить ся згадати тут ще про одного мужа, котрого патріотизм і пожертвованє для народної справи знані та котрий невсипущо трудить ся для добра Руси. В невеличкім місточку підгірскім Підбужи живе судья повітовий п. Тит Ревакович; єго то я маю на гадцї. П. Реваковичеви прийшлось перебути неодну гірку хвилю за-для єго патріотизму і мабуть злишно розвідатись тут тепер над тим, — а годить ся від дати єму честь почестним членьством і я ставлю резолюцію до видїлу: Видїл застановить ся над тою справою і евентуально предложить слїдуючим зборам відповідне внесенє. [Грімкі оплески].

 

В часї дальшого ходу нарад забрали голос два з ново именованих членів почетних, пп. Ол. Барвіньскій і Петро Огоновскій, та сердечними словами подякували за честь, яку віддали им збори отсим именованєм. "Не уважаємо сеї почести — говорили бесїдники — довершенєм наших трудів для добра загалу і товари ства "Просвіти"; противно, се новий довг, якій ми затягаємо супротив товариства і котрий сплатити будемо уважати нашим найсвятійшим обовязком."

 

При слїдуючій точцї порядку дневного реферував д-р Кость Левицкій справу видавництва промислово-господарскої часописи. Філія товариства "Просвіти" в Станіславові і деякі члени внесли до центрального видїлу просьбу, щоби він заняв ся видавництвом промислово-господарскої часописи для народу. Видїл обговорив основно сю так важну справу а предкладає зборам такі внесеня з відповідними мотивами: З огляду на се, що між народними часописями всї майже головно трактують політику, а ґазети, котра би заняла ся виключно справами промисловими і господарскими, нема, — видїл признає видавництво такої ґазети доконечно потрібним. Однак видїлови самому годї занятись видавництвом такої ґазети з двох причин: видїл яко такій не надаєсь до видаваня ґазети, отже доконче потреба видавництво поручити одному чоловікови фаховому, а відтак можна на певно припустити, що се видавництво не буде виплачуватись в перших роках свого истнованя. Длятого видїл дасть иніціятиву до видаваня такої ґaзети, виглядить фахового чоловіка на редактора — а що-до матеріяльної сторони причинить ся що року значнїйшим датком грошевим, єсли ґазета появить ся і буде відповідати своїй задачи. Зі своєї сторони ся промислово-господарска ґазета, буде містити справозданя з дїяльности центрального видїлу і філій "Просвіти", буде мати постійну рубрику, де згадуватись буде про рух читалень і про всякі справи просвітні, а члени товариства одержать сю ґазету по зниженій цїнї.

 

В тій справі забрали слово о. Данило Лепкій і пoc. Іосиф Гурик.

 

О. Д. Лепкій представив коротко а дуже живо загальний образ нашої економічної нужди та накликував зарадити сему лиху. Нашим моттом — говорив — повинні бути слова Ціцерона: "Все, що роблю, роблю для загалу", а головна сила нашого загалу — то хлїбороби, селяньство. На жаль, нема у нас ґазети, де би обговорювалось виключно найжизненнїйші справи хлїборобства. А треба обговорювати ті справи, бо нашого хлопа окружила инша нація і обвила сїтью мов павук свою жертву та висисає з него кров. Для приміру подав о. Лепкій торговлю збіжеву, в котрій селянин відданий на ласку і неласку тої фалянґи, котра після своєї волї нормує цїни і править цїлою торговлею. Та нація кормить ся кровію і потом селянина, а сей стоїть безрадний, бо навіть не має з-відки навчитись: що має робити і як опиратись тому напорови. О. Лепкій, виказавши доконечну потребу промислово-господарскої ґазети, поставив під взглядом формальним внесенє: Чи би видїл товариства не міг переняти "Батьківщину" на сю цїль, т. є. долучити до неї додаток, де би трактувались справи промислово-господарскі.

 

Пос. Іос. Гурик заявив, що гадка видавництва такої часописи вийшла зі станіславівского повіта і що там обговорювано сю справу основно. Заявлено ся против додатку до "Батьківщини", бо ґазети політичної звичайно не переховуєсь а тимчасом видавництва, де трактуєсь справи господарскі, мають не хвилеву вартість, а на довшій час. Найлїпше було-би видавати місячні книжочки, в котрих велись би ті справи систематично. Рівно-ж не повинна нїкого відстрашувати висша цїна передплати на таку часопись, бо за добру і хосенну річ варта й заплатити.

 

По сконстатованю д-ром К. Левицким, що властиво против внесеня видїлу піднеслись лиш самі формальні заміти — приняли збори: що видавництво промислово-господарскої ґазети признаєсь доконечно потрібним, що видїл має постаратись о введенє в житє такого видавництва і що уповажнюєсь видїл удїлити видавництву постійну значнїйшу підпомогу грошеву.

 

Приступлено до вибору голови товариства.

 

Пос. Іос. Гурик, вказавши краснорічивими словами, що члени "Просвіти" через довгі лїта бачили щиру дїяльність проф. д-ра Омеляна Огоновского на чолї "Просвіти" — внїс, щоби того многозаслуженого мужа знов вибрати одноголосно через аклямацію головою "Просвіти". Збори з великим одушевленєм приняли внесенє любимого посла.

 

Д-р Омелян Огоновскій з великим зворушенєм подякував зборам за віддану єму поновно честь, а відтак, вказавши зібраним селянам на интеліґентного посла Гурика в сїраку, як на найлїпшій доказ, до чого можна довести щирою працею і охотою до науки, заохотив всїх селян до просвіти, котра чинить людей панами у власній хатї. — Від тепер обняв провід зборів ново-вибраний голова, а на порядку дневнім була послїдна точка проґрами: в несеня членів.

 

Селянин Кость Скотар з Липицї гoрішної промовляв і заохочував людей, щоби вернувши домів старали ся як найбільше ширити просвітну задачу. Найкрасше буде, коли кождий бодай двох-трех нових членів придбав для "Просвіти".

 

Селянин Яків Трач з Суботова піднїс такі справи: Правительство взялось за реґуляцію рік і віддало предприємцям. А що предприємцї зле обходять ся з людьми і кривдять их, то добре би було, щоби "Просвіта" видала книжочку з поученєм, які права мають такі предприємцї. — В справі фонетичної правописи треба би поучити людей, щоби не мішались до несвого дїла та не давались намавляти до підписуваня петицій "Русской Ради", бо як порішенє цїлої справи належить до людей науки, то аґітація єсть дїлом непатріотичним. — Видїл "Просвіти" повинен відносити ся до всїх своїх членів, щоби шанували свої права і все та всюди писали лиш по руски. Сю послїдну точку мотивував ч. Яків Трач за великим жаром і дуже патріотично. "Наші посли вибороли нам права нашого язика, довели до того, що вільно нам всюди писати по руски. А чи ми самі се робимо? Як зогниє збіже в стодолї, коли не буде чим єї накрити — так і ми стратимо наші права, коли самі их не пошануємо. Власти громадскі повинні вести лише руску переписку, а всї люде повинні за свої гроші казати писати собі всї поданя і письма лиш по руски!" — Бесїду сю принято загальними оплесками.

 

Д-р Кость Левицкій пояснив справу реформи правописи і піднїс, що "Народна Рада" видала відозву до Русинів, пояснюючи тую справу.

 

П. Григорій Врецьона промовляв, щоби всї члени "Просвіти" лучили ся до спільної працї, закладали читальнї, заважували спілки економічні та щоби як найбільше ширили роботу, котру переняла "Просвіта" на себе в нових статутах.

 

Селянин Ант. Воробець, подякувавши за ухвалу, щоби видавати промислово-господарску ґазету — згадав, що треба і практично взятись до дїла, а що-до виповненя економічної задачі треба грошевих фондів, то повинно товариство постаратись о субвенцію соймову, яку мають "kółka rolnicze".

 

О. Вол. Яворскій з Постилова висказав свій жаль, що з початку зборів розведено таку прикру а цїлком злишну дискусію над справозданєм. Такі дискусії не принесуть нїякого хісна для загалу участників зборів, котрі приїхали з провінції, щоби одушевитись до дальшої працї. Длятого поставив внесенє, щоби видїл скликував перед зборами громаду львівску для виясненя таких справ, які підношено з початку зборів. — Се внесенє принято.

 

Д-р Стефан Федак в порученя черновецких Русинів предложив зборам до ухвали, щоби "Просвіта" зложила 1000 зр. на кавцію для ґазети "Буковина". Та кавція буде запоручена найзнатнїйшими Русинами черновецкими. На случай, коли б не прийшло до такої ухвали, то просить, щоби поручити видїлови розважати ще раз сю справу.

 

Д-р Кость Левицкій не противив ся в засадї такій кавції для "Буковини", але з огляду, що може товариству "Просвітї" прийдесь мати зараз значнїйшу суму при евентуальнім закупнї дому, а не так то легко відобрати гроші, зложені на кавцію, — радив здержатись з ухвалою, а передати справу до порішеня новому видїлови. Над тим вивязалась довша дискусія, в котрій забирало голос много членів. Всї майже бесїдники не були противні самій справі, лиш одні заявлялись за ухвалою зборів а другі за переданєм єї видїлови. Вкінци ухвалили самі збори, що "Просвіта" має зложити 1000 зр. на кавцію "Буковини".

 

Старенькій о. Іосиф Заячківскій з Лопянки представив, яку шкоду наносить справі народній роздор, длятого повинні всї лучити ся разом до спільної працї. Нам народовцям припала тяжка праця в участи: з одної сторони т. зв. стара партія а з другої ті наші наймолодші. Старі бачать правду по нашій сторонї і з-вільна переходять до нас, — але з тими молодими труднїйша справа, бо треба виждати, доки кров не вишумить. Тож чи не притягати би до себе тих людей? Для приміру наводить о. Заячківскій п. Ив. Франка. Має він великі хиби, але має й талант. Служить чужим богам, але годилось би спробувати: може, подавши єму кусник хлїба, удасть ся притягнути єго до спільної хосенної працї. Вкінци старенькій патріот просив видїл, щоби розважив єго слова, розслїдив ще раз цїлу справу і евентуально приняв п. Франка в члени товариства.

 

По тій послїдній промові д-р Омелян Огоновскій забрав ще слово, щоби подякувати участникам зборів. Прирівнав збори до гірского потока, котрого чиста мов слеза вода закаламутить ся нераз від тучі, що нагло спадає з гір, але по хвили успокоїть ся розбурхані филї та знов спокійно понесуть ся в далеку дорогу до моря. Вкінци піднїс оклик в честь цїсаря, а збори повторили трикратно.

 

П. Павлиш з Рудок подякував в имени зборів д-рови Ом. Огоновскому, а зібрані відспівали єму "многая лїта". Збори скінчились о 5-ій годинї з полудня.

 

[Дѣло, 28.03.1892]

28.03.1892