Перемога Володимира Зеленського на президентських виборах стала каталізатором вітчизняного політичного життя. Влітку воно зазвичай мляве, розніжене відпустками ключових гравців, тому дострокові вибори додали динаміки. Але виглядає на те, що це не тимчасове пришвидшення на тлі вступу до влади нової команди, а усвідомлена стратегія.
Початок роботи нового керівництва держави характеризується штампуванням законів та бліцкригом призначень. Зеленський та компанія продукують таку кількість висловлювань та дій, ніби Росія, котра висуває різноманітні версії одних і тих же подій, щоби викликати в аудиторії відчуття інформаційного перенасичення та втому. Тільки мета Кремля полягає ще й в тім, аби заплутати людей, створити враження, буцім правди не існує, а є лише різні точки зору. І його брехлива позиція нічим не гірша за інші, начебто так само брехливі.
Натомість мета команди Зеленського радше полягає в тім, аби суспільство не встигало проговорити ситуацію та акцентувати увагу. Аби не знало, за що хапатися й що вберегти від нападок. Аби сумнівалося й сперечалося. Аби відсікти від своїх прихильників медіа, щоб не сіяли в їхніх головах сумнівів.
Також мета нової влади – бути максимально обтічною, говорити іноді взаємовиключні речі. Аби могти потім все заперечити, мовляв, це самодіяльність цього конкретного нашого спікера, ми мали на увазі зовсім не те, а ось це, що казав інший член команди. Аби могти сподобатися всім чи бодай не роздратувати нікого і не дозволити нікому відвернутися. Аби ніби й так, але ніби й ні. Аби могти викрутитися в будь-якій ситуації і запудрити мізки навіть найефектнішим маніпуляторам.
Заданий темп має й інший вимір – зробити все необхідне, поки люди не спам’ятаються. Заки кредит довіри не розтрачено. Зробити всі болючі кроки, поки народ радісно підтримує і не готовий чинити спротив. Галопом, заки людність ще тримається за образ Голобородька і вірує в серіальну казку.
Крім того, різні спікери Слуги народу виголошують ту ж ідею по-різному, ніби навмисне, аби не було зрозуміло, яку саме ідею чи в якій формі нова влада збирається втілити. Аби завше існувала можливість сказати, що дарма громадянське суспільство тут розкричалося, дарма непокоїться. А тоді вже, коли все заспокоїться – вчинити так, як заманеться.
Це їхній фірмовий спосіб намацування дозволених меж та спроба перетинати червоні лінії – й мати для того виправдання. Продукувати білий шум, сподіваючись при тім зостатися непоміченими в темних діяннях, заки суспільство обговорюватиме якісь бздури чи публічні виступи Зеленського. Поки люди сміятимуться з недолугости його порівнянь чи захоплюватимуться виганянням бісів під час нарад – сірі кардинали Слуги народу спокійно творитимуть свої темні діла.
Кількість тем і новин, котрі продукує нова влада, є подекуди настільки великою, що соціум не встигає за заданим темпом, ризикує випустити щось із поля суспільного зору, але не може сфокусуватися. Тому губиться й не може критично аналізувати події, тонучи в емоційних суперечках. Ще щойно наче всі говорили про парад, котрий непарад зовсім. А потім необхідно перемикатися на обговорення телефонних розмов з Путіним. А ось знову Зеленський нагадав щось про «звільнення» Богдана. Водночас, ніби виринаючі вікна, ширяться чутки про потенційні призначення в уряд. А ось вже Аваков став новим обличчям. Сім-карти обіцяють за паспортами. Передається привіт замордованим в Бабиному Ярі. З’являється купа нових законів, призначень, ініціатив, правок, законопроєктів, змін та інших загроз. Тарифи знижуються або не знижуються, зростають, падають, залишаються.
Тож єдине природне бажання, котре супроводжує цей потік, – не сісти й ґрунтовно розібратися в кожній темі, перечитати кожен закон та законопроєкт, чого не спромоглися депутати, не добратися до істини, а закрити всі вкладки, вимкнути всі трансляції, стріми та чати й мати спокій. Втомитися від політики й оголосити себе поза нею.
Поки що виглядає на те, що це і є те саме втілення ідеї держави в смартфоні. Держави пуш-повідомлень, котра задовбе вас своїм спамом про знижки та акції, як набридливий інтернет-магазин. Надсилатиме вам дурні відео про президента-пандочку. Котра з одного боку полегшуватиме життя, а з іншого – відбиратиме весь час, увагу та сили. Відволікатиме від важливого й збиватиме з думки. Аби ті, хто не воліє втягуватися й пристосовуватися – не перечили, а забивалися в куточку в обіймах внутрішньої еміграції, тихо сиділи у своєму ретраті й потрохи проповідували іншим те, що ще недавно самим видавалося відвертою бздурою: «мистецтво (спорт, наука, економіка, релігія, врешті-решт життя) поза політикою».
15.10.2019