Галина Крук чимало уваги приділяє темі буття, осмислення його як персонального дива, як екзистенційного феномену, як способу увічнення тимчасової індивідуальності попри відчуття певного соціального трагізму.

Кримські татари стали "чорним характером" у белетристиці ще у ХІХ столітті. Та в підрадянській літературі витягнули повне "бінго".

На Львівщині показники вакцинації є нижчими, ніж загальноукраїнські. Надихає Моршин, де вакциновані 70% містян. І два місяці не реєстрували жодного випадку ковіду.

У Львові чимало поколінь прагнуло бачити таке мистецтво в музеях: про модернізм ностальгічно розмовляли у 1960-х, його принципи використали в офіційному мистецтві у 1970-х, не кажучи вже про 1980-ті, коли цей рух став основою багатьох новітніх пошуків.

З нагоди 120-ліття чеського Нобелівського лауреата з літератури, поета Ярослава Сайферта, Чеський центр у Києві разом з українськими художниками перетворили один з чеських трамваїв, що їздять віддавна Львовом, на поетичне полотно.

Місія Тараса Шевченка у романі Зінаїди Тулуб, написаного після ув'язнення та заслання, — показати у всій виразності роль українця в імперських координатах. Геній світового рівня, він тільки засланець, “розхідний матеріал”. Все, що може, — писати “в стіл” та допомагати тим, кому ще гірше

Львів – один з центрів органного мистецтва в Україні. Люди приїжджають сюди, щоб послухати орган. Розголос щодо Органної резиденції відкриває чимало нових перспектив, - переконані її засновники Тарас Демко та Іван Остапович.

Перша трансляція на Opera Vision, червона доріжка, Станкович+ Орф +Шевченко, вогняне шоу вуличного театру, капела незрячих бандуристів, зіркові контртенори, LvivMozArt, режисура і сценографія Баварської опери, прем’єри опер Бортнянського,  ювілей Франка та інші серпнево-вересневі дивогляди.

Екватором Третьої львівської органної резиденції став концерт органістки, яка напружено працювала з усіма учасниками впродовж майстер-класів – Улли Кріґул із Естонії.

Про одного з найвідоміших джазових піаністів світу лемківського походження, про те, як Росія прагнула з русина зробити русского, про книжку Лорі Верхомин та довкола неї