Нас, без сумніву, можна привітати з тим, що суспільство чи не вперше за останні роки достатньо солідарно зайняло позицію “винен завжди насильник”.

Остання розмова з видатним істориком про один із найменш відомих епізодів нашого минулого – Галичину 1250–1350-х років.

Критична маса має прикру здатність вибухати у найнесподіваніший момент. І ніякі аутотренінги та медитації не допоможуть підготуватися – однаково рвоне зненацька.

Ця книжка примножує світло, дає надію, вона для тих, що в хвилини затишшя «на нулі» хочуть чогось людського, справжнього, рідного і високого водночас, вона – для нас, щоб не втратили віри у справедливе вирішення смертоносних баталій, коли над народом чуває сам Бог.

Українці вибирали методи формування мереж дії, росіяни ж відразу перейшли до персонального терору

Сорок років йшла до прем’єри симфонія львів’янина Володимира Павенського, якій судилося прозвучати саме тепер, на фестивалі Людкевич-Fest у поважній компанії симфонічних творів легендарного Людкевича і забороненої авангардистки Туркевич.

Сидіти на березі й чекати, коли річкою пропливе труп ворога, можна до «китайської паски». Українці потроху позбуваються східного рудимента, але продовжують очікувати на танки із Заходу.

Navigare necesse est, vivere non est necesse: плисти конче потрібно, жити – не конче...

Може, вихід відкриється тоді, коли припинити його шукати? Важливо тільки те, що шукаючи кожен новий вихід, поволі знаходимо себе.

Іван Предтеча забрав усі свята на плечі, а передували тому зовсім несвяткові трагедії, спалахи корупції та міжнародні проблеми.