У дні війни прощаємося як із тими, хто поліг на полі бою, так із тими, хто, покликаний у свою годину, відходить у Вічність із того поля бою, де зброєю – Слово, хто жив за Франковим гаслом «Лиш боротись – значить жить».

Письменники, звісно ж, не пророки. Але реалії Криму й українського Півдня є просто вражаючою демонстрацією влучності образів Зінаїди Тулуб.

 Відомі музиканти у складі «Лятошинський Тріо»  разом із незалежним лейблом Golka Records видали реліз камерної музики Бориса Лятошинського. До цифрового альбому увійшли фортепіанні тріо №1 та №2 видатного українського композитора.

Премія Пулітцера для українських журналістів і внесення борщу до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО в нас уже є. Тепер чекаємо, коли нобелівським лауреатом премії миру стане колективний «вуйко Йосип, шо горівку носит».

Зрозуміла моральна шкала цієї війни: «боротьба між Добром і Злом». А що буде, коли закінчиться війна?

Все це вдалося видати і “протягнути” у час, коли вже починалася нова хвиля репресій проти української інтелігенції

Тепер нам треба оперативно переварити ейфорію, перемогти агресора і знайти свою Землю обітовану в Євросоюзі – може і скорше, ніж за сорок років. Огляд подій тижня.

У музеї «Тюрма на Лонцького» проект о. Андрія Афтанаса «На рівні хмар. Гуцулія. Цианотипія» розгорнуто не випадково: акцент на тожсамости, ідентичности, національній картині світу, ландшафтах краю з незабутньою історією визвольної боротьби – цінностях, що загрожені денацифікаційною політикою російського окупанта.

Хоч і в тилу, українські музиканти також ні на мить не полишають своєї «зброї». Та для нас, слухачів, звучання скрипок і віолончелей, кларнетів і валторн – це не гучні постріли, а цілющі ліки. Останнім часом до Львівського органного залу публіку притягує ніби магнітом. Особливо, коли йдеться про масштабні концерти, захопливі програми, виконання творів, які нечасто почуєш.

Як несмілива антивоєнна коаліція має стати військово-політичною з Україною як чільним її представником