Вечір експериментальних показів Work-in-Progress, що відбувся у львівському Центрі інтелектуального мистецтва “Меркурій”, об’єднав три перформативні танцювальні видовища, де відсутність сцени як окремої частини простору поглибила ефект співучасті та співприсутності, спільного проживання емоцій і вишукування сенсів.

Ідея «хронікальності» втілена в ретельній документації, якою аргументовано історично-хронологічні екскурси, суб’єктивні рефлексії про діяльність Органного залу, виконавців і роль органного мистецтва в інфраструктурі музичного життя європейського простору.

Його творчість суголосна з початком загальноєвропейського відродження ковальського мистецтва 1970–1980 років. Альбом-каталог містить світлини кованих хрестів і свічників із авторської серії легендарного майстра українського художнього металу.

Виглядає, що в політиці щось петрають тільки букмекери. Тому по коментарі про «мирні плани Трампа», вибори в Україні чи Німеччині й інші глобальні зрушення варто звертатися саме до них

“Химерні казки пана Шенберґа” зібрали авдиторію здебільшого молоду й спраглу експериментів. Мене особливо інтригували дві речі: обіцяна взаємодія з глядачами та інсценізація творчості Шенберґа. Авангарду я й очікувала.

Бароко – та сама химерна перлина людської культури, земля відомих й непізнаних композиторів, яку цьогоріч для слухачів відкривали учасники ХХІ Фестивалю давньої музики у Львові з 31 жовтня по 3 листопада.

У День працівників культури, 9 листопада, Національний театр імені Марії Заньковецької представив ребрендинг. Новий логотип, шрифти, кольорову гаму, дизайн афіш тощо розробили спільно з Happy Design Agency.

Косачеві йшлося не про аналіз еволюції українства за сто років до нього, а про критику попереднього йому покоління: як виглядали прихильники "тверезого розуму", коли все вирішувала дієвість

9 листопада в Центрі інтелектуального мистецтва Меркурій (ЦІММ) стартує новий виставковий проєкт MOOD – перформативне малярство українського митця Влодка Олещука. На відкритті відбудеться перформанс «Перцепція часу».

Збірка поезій “У Бога під серцем” сестри Антонії Шелепило має наскрізну метафору “сонця всіх сонць”, що є втіленою любов’ю Бога до людини, яка постійно прагне “вийти з печери”, з темряви на світло, щоб побачити сонце нового дня.