Химерна перлина давньої доби виблискує знайомими іменами Баха, Телеманна, Рамо, Генделя, вібрує тембрами клавесина, флейти, скрипки, гобоя чи фагота, відкриває нові імена та подеколи рятує від гнітючого сприйняття реальності.

Архаїчна коляда звучить від Криворівні до академічного середовища Львова: синергія традиції, професіоналізму та людяності об’єднує слухачів та музикантів, запалюючи внутрішнє світло, котре не здатне загасити жоден ворог.

Вже двадцять два роки музичне життя Львова восени забарвлюється бароковим звучанням. Цю едицію присвятили засновнику фестивалю Роману Стельмащуку — хормейстру, досліднику давньої музики, що 10 років тому відійшов у засвіти.

Це був концерт не для відпочинку, а для співбуття в реальності, якою вона є – без прикрас, без слів, а тільки з абстрактним, але в цьому й найбільш глибинним видом мистецтва – музикою.

Камерна музика має свій неповторний шарм, вона гнучка та інтимна, не боїться експериментів, може бути водночас неймовірно складною до виконання, але доступною для слухачів. За три роки фестиваль “Дзеркало” дав можливість розвивати власні традиції камерної музики.

Якби ніжність була музикою, вона б звучала творами Василя Барвінського – чи у витончених фортепіанних прелюдіях, чи у вишуканому балансі струнних – збільшуючи серце вдвічі й розбиваючи його драматизмом життя композитора.

Бароко – та сама химерна перлина людської культури, земля відомих й непізнаних композиторів, яку цьогоріч для слухачів відкривали учасники ХХІ Фестивалю давньої музики у Львові з 31 жовтня по 3 листопада.