Природа — людина — мова, це три потужні рушії моєї поетики. Сама мова є більшою за автора, вона неначе величезний штучний інтелект, що використовує людину, аби зберегти себе. Вірю, що мова, країна та природа впливають на людину саме так.
Камерна музика має свій неповторний шарм, вона гнучка та інтимна, не боїться експериментів, може бути водночас неймовірно складною до виконання, але доступною для слухачів. За три роки фестиваль “Дзеркало” дав можливість розвивати власні традиції камерної музики.
Site-specific dance — це танець, де партнером фактично є те місце, де ця дія відбувається. Саме з обраним ними місцем у різних частинках планети танцювали молоді українські мисткині.
У 2025-му Джек Лондон писав би «Жагу до життя» інакше – Аляска, дві істоти повзуть в бік моря, до отого хворого вовка, що відгризає їм все, що вони одне одному ще не відгризли
У Національному театрі імені Марії Заньковецької стартував новий театральний сезон: він розпочався із новозаснованого фестивалю, що покликаний розвивати на базі театру танцювальний напрямок та пластику акторів і акторок.
Знаний академічний інструментальний ансамбль солістів “Високий Замок” чверть століття концерт за концертом, сезон за сезоном підіймається на свою мистецьку вершину й залишається впізнаваним голосом української сцени.
Експозиція ювілейної виставки з нагоди 90-ліття Зеновія Флінти репрезентує все різноманіття його творчої спадщини: живопис, графіку й кераміку, – висвітлюючи основні етапи мистецької еволюції автора.
«Requiem for the Future» для сопрано і органа Олександра Родіна – тривожний розмисел над болісними проблемами сьогодення, його мета – роздуми над суттю вічних текстів, своєрідна реколекція, втаємничення у молитву і духовне оновлення.
"Пісня бризів": збіг книжкових колізій з особистими колізіями та драмами реальних українців під совєтською владою каже, що маємо справу не так з фентезі, як з алегорією на одну з частин українського досвіду ХХ століття.
