Кіно — це не журналістика, тож навіть на революцію цей вид мистецтва не мусить реагувати миттєво: на рефлексію, на обдумування і переосмислення йому потрібен час. Але коли революція триває місяцями, коли ступінь насильства і несправедливості зашкалює, а кількість резонансних подій вимірюється сотнями, кіно об’єднується із журналістикою, стаючи документом часу.    

Кіно — це не журналістика, тож навіть на революцію цей вид мистецтва не мусить реагувати миттєво: на рефлексію, на обдумування і переосмислення йому потрібен час. Але коли революція триває місяцями, коли ступінь насильства і несправедливості зашкалює, а кількість резонансних подій вимірюється сотнями, кіно об’єднується із журналістикою, стаючи документом часу.    

На Берлінському кінофестивалі, який закінчився 16 лютого, не було жодного українського фільму. Тим не менше Україна звучала на всіх рівнях – не гучно, але відчутно.  

Американець Джон Кассаветіс колись сказав про режисерів, що «у нас є дві години, щоб змінити глядачам життя». Український фільм «Урсус», що наразі знімається, покликаний змінити життя всього вітчизняного кіно.    

Встаньмо з колін — маємо перший фільм, достойний називатися значним. З’явився пророк у нашій вітчизні, й він називається «Брати. Остання сповідь» режисера Вікторії Трофіменко. Наразі стало відомо, що фільм, вперше в історії України, відібраний до осново конкурсу Індійського кінофестивалю, одного з 15 світових фестивалів класу «А».  Фестиваль пройде в 44-й раз (існує з 1952 року), і цього року - з 20 по 30 листопада у місті Гоа.    

Сьогодні, 19 вересня, в запорізькому кінотеатрі ім. О.П.Довженка відбудеться українська і світова прем’єра повнометражного дитячого фільму «Іван Сила» Віктора Андрієнка – як раз в день народження режисера.

13 вересня стало відомо, що Український оскарівськиій комітет визначив претендента від України на здобуття призу Американської кіноакадемії «Оскар» в секції «найкращий неангломовний фільм». Серед трьох номінантів обрали «Параджанова» Олени Фетісової та Сержа Аведікяна.    

Кожне місто має свій дух, або свій сморід, в залежності від людей, які його населяють, чи від історії, яка тягнеться за ним невидимим, але дуже навіть відчутним шлейфом подій-відчуттів-спогадів. У Львові, з його старою архітектурою і розподіленою між кількома державами історією, ніколи не бракувало ані першого, ані другого.

Один із центральних для Галичини кінопроектів, який тепер реалізують в Івано-Франківській і Львівській областях, – це «Хроніки» Івана Кравчишина.  

  Нині стартує 66-ий Канський фестиваль, де в межах українського національного павільйону буде представлено проект режисера Тараса Ткаченка «Гніздо горлиці»: проста історія «західняків», які змушені роками працювати за кордоном, аби прогодувати свою родину в Україні.