​​   «Кабаре Вольтер» у Цюриху – місце, де зародився дадаїзм, – от-от відзначить столітній ювілей. Точної дати, коли відкрився  цей леґендарний заклад на цюрихській Шпіґельгассе, здається, не встановлено. Існує декілька версій стосовно того, що саме вважати моментом відкриття «Вольтера». Що зафіксовано достеменно, то це місяць – лютий 1916 року. Тому цьогорічний лютий в Цюриху (і не тільки в ньому) відбувається під дещо божевільним знаком дада.  

​​   Деякий час тому на сайті «Буквоїд», який інколи нестерпно хочеться назвати гівноїдом, Євген Баран здійснив спробу нищівної атаки на Тараса Прохаська. Я випадково натрапив на цю публікацію щойно днями. Сподіваюся втім, що моя реакція не виглядатиме цілком запізнілою.  

​​  

​​  

​​   Зими тих років запам’яталися холодними і сніжними.   Я не вперше пишу цю фразу, але вперше звертаю увагу на ключове слово «запам’яталися». Воно піддає сумніву написане. Виходить, що ті зими (десь на зламі 1960-х і 70-х) не обов’язково були холодними і сніжними. Вони такими запам’яталися. Наприклад, мені. Це моя суб’єктивна пам’ять-уява.  

​​   «У цих стінах була казарма на більш як півтисячі солдатів, іноді до семи сотень, – розповідає Олександр. – Після них ми ще застали тут чотириповерхові нари».  

​​  

​​   Від польських друзів – тих, що вдень і вночі не забували про нас під час Майдану і всіляко нас підтримували – дедалі частіше надходять вельми схожі на SOS прохання цього разу підтримати їх. Новий уряд Польщі при владі ще тільки лічені тижні, але підстав для, м'яко кажучи, занепокоєння він уже створив предостатньо.  

​​  

​​