Королева

-не забувай – каже – що тут кропива

в зеленій спідниці – у білому комірці

подивися – це шершневі крила

тріпотять над нею як прапорці

-роздивися – радить – кропив’яні стебла

постать затінену молоду й струнку

хіба під огорожею не королева

що пнеться вгору немов по шнурку?

-ти бачиш – продовжує – оту найвищу

оту найстаршу за сестер і братів

що всоталася в землю кореневищем

а огорожу вважає за дім?

-помічаєш за нею – питає – її характер?

не бачу її  милосердя ані жалю?

вона облюбувала королівські палати

своє становище і вдалий шлюб

але вона – це так видно – нас вабить

так косить зеленим оком й листком

наче хоче втекти з-під варти

як збігає спражене молоко

-подивись – як пасує їй срібна корона

як стискають стан тонкі спідницí

її омине ненаситна корова

не зачеплять ні білки – ні дикі зайці

-розіллє навколо масні парфуми

з жахкого цвітіння й гіркого пилку

скажеш що я це навмисно придумав -

бо жалить вогнем аж до опіку?

а про двір і задвірки – усе перебільшив

й про Її Величність – й жилаву красу?

але хто підказав нам і вирішив

що ми можем чинити над нею суд

чи довільно вживати слова теперішні

звісно – найвища  звабна й струнка!

покровителька мух і шершнів

невловимих як жебоніння струмка

Знимка Софії Махно