Від себе і до себе

Нове в українській джазографії: Ganna - Dykyi Lys

 

 

Українська джазографія може похвалитися новим і цікавим надбанням, а точніше, джазографія української джазової діаспори, оскільки йдеться про дебютний альбом під назвою «Dykyi Lys» української джазової співачки й композиторки Ганни Гринів, яка мешкає в Берліні.

 

Утім, коректніше сказати, що альбом є продукцією гурту Ganna, який носить ім’я своєї лідерки і до складу якого входять прекрасні музиканти: Мусін (Musina Ebonisse) – тенор-саксофон, Повел Відерштранд (Povel Widerstrand) – фортепіано, Том Брекман (Tom Berkmann) – контрабас, Матіас Рупніґ (Mathias Ruppnig) – барабани. Усі вони молоді виконавці, які встигли випустити по одному, щонайбільше два (як Mathias Ruppnig) альбоми як лідери, а також мають значний досвід співпраці в інших колективах. (До речі Повел Відерштранд є частим партнером іншого українського «берлінця», гітариста Ігоря Осипова, добре відомого українським любителям за участю у фестивалях JazzBez та Leopolis Jazz Fest.)

 

 

Одначе всі композиції альбому «Dykyi Lys» є плодом творчих натхнень і ідей Ганни.  

 

Альбом охоплює дев’ять пісень, п’ять із яких є обробками, або, мабуть, краще сказати, вільними авторськими переспівами народних українських пісень, а інші чотири – суто авторськими композиціями, але диск в цілому пронизаний етнічним колоритом. Загалом можна сказати, що лідерка гурту знайшла свою цікаву версію поєднання стилів – етнічної музики з ECM-джазом.

 

Музика альбому відзначається ритмічною розкутістю, що гармоніює з текстами, які більшості випадків являють собою вільні вірші без рим. Утім, при  уважного слухання за численними ритмічними переходами відчувається стрункість композиційної думки.

 

Перша пісня альбому «Na volyu» починається з низького «нічного» акорду фортепіано і вільного за ритмом вокального зачину, за яким включається пружний танцювальний ритм (мабуть, близькосхідний за характером, принаймні мені він нагадує деякі композиції Авішаї Коена), який цілком можна назвати ритмом руху, подорожі, тим більше, що в самій пісні йдеться про вирушання у подорож. Слід відзначити енергійне соло контрабаса. Цей мотив шляху ще неодноразово зустрінеться в інших піснях альбому і вочевидь є важливим моментом самовираження співачки.

 

Другу, повільну за ритмом, пісню «Rika» за традиційною класифікацією можна назвати баладою, проте за характером і атмосферним ефектом вона (як і деякі інші треки альбому) близька до скандинавських музичних фантазій з їхнім принципом створення звукового пейзажу.

 

Композиція починається поетичним соло тенор-саксофона, що тоном та інтонаціями мимоволі нагадує манеру Яна Гарбарека. Споглядальний і почасти інтроспективний голос співачки саме у «Rika» відповідає змісту пісні, оскільки в ній ідеться про пошук сенсу в житті. У манері співу присутній, сказати б, тембр шепотіння, і навіть у кульмінаційні моменти, коли голос додає у гучності, доходить до майже екстатичних висот самозабуття, він не втрачає споглядальної складової і залишається зверненим не стільки назовні, скільки всередину власної душі.

 

Цю ж інтроспективну лінію продовжує пісня «Daydreams», текст якої складений англійською мовою. Мрійливість вокалістки підтримана кришталевим соло фортепіано. Ще більше це заглиблення в себе поглиблюється у пісні «Sometimes», досягаючи майже медитативного відчуття плину часу і внутрішнього спокою.

 

Натомість у наступній композиції «Changes» знову повертається ритм подорожі. Іноді він нагадує ритм, характерний для багатьох композицій групи Пета Метіні. Подеколи він перемежовується з ритмом народного танка, хоча все разом обрамлене ліричною піснею.

 

Музика Ганни Гринів асоціюється з природою, в ній відчуваються високе  небо і широкий горизонт, тиша, яку іноді порушує подих вітри і звуки дощу.

 

 

Пісня «Lebidonka» інспірована народною піснею про козаків, що вирушають у путь, чим вона, мабуть, і близька авторці проекту. Це пісня-передчуття, пісня-побоювання. Попри її зовнішню ритмічну простоту, за рахунок звукового колориту вона досягає максимального ефекту присутності. У ній чутно скрипіння возів і дрижання спеки.

 

Козацьку тему продовжує пісня «Witer», але вже у більш мрійливому ключі. Пісня багата ритмічними переходами, від ліричної пісні до танцю, ритмічно забарвленого близькосхідним колоритом і який кульмінує у віртуозній вокальній імпровізації-скет. Досягнутий емоційний пік стає точкою відліку для чудового нестримного соло саксофона, що ніби дає відчуття польоту.

 

«Song for Mons» – розкута і трошки безтурботна за настроєм пісня. Прикрасою пісні є фортепіанне соло, в якому Повел Відерштранд грається з пружним примхливим ритмом пісні, то збігаючись, то розходячись із ним.

 

Завершує альбом пісня «Waitings» на слова вірша Лесі Українки «Мій шлях», з якого Ганна Гринів вибрала вісім рядків. Це вільний за ритмом дует вокалу і фортепіано, де співачка ретроспективно повертається до мотиву вирушання у путь і у спробі підведення підсумків переривається на словах: «Сховаю я журбу свою / І пісні вірної жалем не отрую», переривається, так би мовити, на півноті – без гармонійного розрішення. Такий відкритий фінал.

 

Наскільки мені відомо, у процесі роботи альбом спочатку мав іншу версію загальної композиції. Він починався з, мабуть, найбільш ECMівської за характером композиції «Changes», а закінчувався примхливою «Song for Mons», що спонукало до загального прослуховування альбому як цікавої атмосферної музики.

 

Натомість рамка з пісень «На волю» та «Waitings» надає усьому альбому як цілісному твору виразно особистісний ракурс. Також дещо загадкова назва «Дикий лис» є образною проекцією «я» співачки, яка в 13 років з села на Київщині переїхала до Берліна і почувається в ньому подібно до тих диких лисів, що інколи з’являються на вулицях великого міста. Врешті альбом постає як сповідь, розповідь про шлях від себе і до себе. Певна річ, незавершений.

 

 

 

28.08.2020