Екстатична радість щирості

Нове в українській джазовій дискографії:

LAURA MARTI - Все буде добре

 

Лаура Марті – зірка сучасного українського джазу, і за її плечима вже більш ніж десятилітній творчий шлях, який почався із захоплення бразильською музикою і власного проекту Lela Brasil Project. Кожний новий проект для Лаури – це новий крок у стильових пошуках: від етноджазу з вірменськими, а потім українськими коренями до авторського стилю або сплаву стилів (фьюжн), який виходить за рамки джазу й звернений до аудиторії слухачів із різноманітними музичними смаками.

 

Новий альбом Лаури Марті «Все буде добре», що вийшов наприкінці минулого року, – новий крок на цьому шляху, цікавий не тільки як стильове розширення, але й значущий новою якістю. Альбом складається з пісень з авторською музикою і текстом, причому вперше у творчому житті Лаури всі пісні написані українською мовою. І вочевидь це є не лише втілення музичних пошуків і знахідок, але й світоглядне самовираження співачки, можна сказати, довірча розмова, обмін досвідом зі слухачем, ба певною мірою вчинок (розмову із Лаурою Марті читайте тут ) .

 

Альбом (що охоплює десять пісень) не є суто джазовим і обходиться без такого принципового джазового елемента, як імпровізація, а за стилістикою він перетинає межу поп-року та поп-музики, тож апелює до значно ширшої аудиторії. Проте в ньому відчувається джазовий смак, джазові інтонації, джазова розкутість, врешті джазове світовідчуття. 

 

Початкова пісня, назва якої дала назву альбому в цілому, задає бадьорий настрій і уже з перших нот і акордів чутний відголос багатьох джазових і поп-джазових колективів, що збагатили цю музику світлими й святковими настроями й ритмами, різноманітними інструментальними знахідками й нюансами: Incognito, Special EFX, The Rippinmgtons, Chuck Mangіone та багатьох інших. Тут є колоритне аранжування, несподівані ритмічні переходи і просто дотепність у поєднанні тексту й музики (наприклад, не можна не оцінити «попередження» про перехід до приспіву).

 

 

Пісня «Хвилі» спочатку заколисує меланхолійним, сомнамбулічним мотивом, який немов би налаштовує на якусь внутрішню, нечутну в життєвому шумі ноту, а потім вибухає і вириває з навіяного тихого, самозаглибленого настрою напружено-емоційним приспівом.

 

«Хочу сказати», мабуть, найбільш життєрадісна пісня альбому. Починається вона знову немов би з інтимного звернення до слухача, а далі після короткого напруження, створеного ритмічними плесками (віддалений присмак фламенко), текст, написаний вільним віршем без рим, сідлає хвилю стрімкого й повітряного латинського ритму, досягаючи межі розкутості.

 

Пісня «Жити» народилась як звернення до конкретної людини, що надає їй внутрішньої переконливості.

 

Винахідливим поєднанням двох настроїв і двох ритмів є пісня «Очі». Спочатку мрійливо-романтичний, забарвлений інтонацією інтимності, який потім вибухає майже екстатичним, «шаленим» приспівом, що якнайкраще відповідає словам пісні – про самовіддачу в коханні й щастя взаємності.

 

Найтонші інтонації на межі співу й шепоту характерні для композиції «Ти – мій друг». У більшості пісень відбувається поєднання інтимності й екстатичної радості. Але і в момент найвищої емоційності зберігається відчуття людяності, тобто і в самозабутті часточка уваги виконавиці наче лишається зверненою до слухача як співбесідника, співачка продовжує перебувати в діалозі.

 

Тексти більшості пісень написані вільним неримованим віршем, що надає їм розмовної природності й невимушеності. У них підкуповує ритмічне багатство, мелодійність, багатогранні й багатошарові аранжування.

 

Лише у двох піснях «Хвилі» та «Струм» з’являються (а в останній навіть домінують) емоції напруги, занепокоєння, тривоги, але не страху, не відчаю і не капітуляції. Але на зміну «Хвилям» занепокоєння приходять пружні ритми «Хочу сказати» і «Розкажи мені».

 

Загалом музика альбому пройнята життєрадісними і життєствердними ритмами й інтонаціями, але без крихти легковажності. І несподівано, але водночас – якщо подумати – закономірно, завершує альбом зовсім не безтурботно-романтичний, не мрійливий настрій. У фіналі альбому – і в музиці, і в словах пісні «Вірити в найкраще» – домінує емоція напруги, але в даному випадку – це напруга тверезості. А ствердження віри в найкраще звучить як ствердження волі до найкращого.

 

Очевидна продуманість композиції альбому, який починається зі святковим, але зовсім не легковажним «Все буде добре» (попри те, що цю фразу вимовляють нерідко бездумно або заради самозаспокоєння), а завершується напруженим і навіть мужнім пафосом «Вірити в найкраще».

 

Альбом майстерно створений, майстерно аранжований, майстерно виконаний, і зворушує тим – адже це певною мірою альбом-зізнання й альбом-заклик, –  що в усіх творчих, технічних і виконавчих компонентах  він пронизаний щирістю.

 

13.03.2020