Незалежне кіно. Що несе в собі цей термін? Від чого саме, і коли саме кіно стає незалежним? Мається на увазі незалежність від спонсорів під час виробництва, чи свобода від фінансових апетитів прокатників на стадії пост-продакшену? А чи може бути незалежним не сам фільм, а засіб його демонстрації? І від чого саме він не має залежати? На ці питання можуть відпости організатори першого в Україні кінофестивалю без використання традиційної електрики – «Ровер».
В словниках багатьох розвинутих країн навпроти слова «веломода» потрібно ставити позначку «застаріле». Це не означає, що сам факт існування величезного попиту на ровери, та й усе, що з ними пов’язане, є не актуальним. Просто в Європі веломода давно стала велобуденністю, чого не скажеш про Україну. Ще буквально кілька років тому на велосипедах «розсікали» хіба що підстаркуваті дачники, діти і «продвинуті» європомани-оригінали. Ніхто навіть і уявити не міг, що якийсь менеджер середньої ланки змінить свій «Лансер» на ровер, і буде їздити на роботу саме на «веломашині». Сьогодні ж веломода, принаймні у Львові, стає все більш популярною, навіть представники влади звернули увагу на велосипедистів. Втім, окрім велодоріжок, які зараз активно будують, сама ідея пересісти на велосипед навіть у такому «європейському» місті як Львів потребує активної промоції. Власне такими міркуваннями керувалися активісти кількох молодіжних рухів на чолі з мистецькою формацією «Wiz-Art», які вирішили запропонувати щось принципово нове – кінофест, який не потребує централізованого живлення.
Під поняттям «централізоване живлення» мається на увазі не тільки в прямому сенсі струм, який передає електростанція. Для реалізації своєї ідеї організатори також вирішили не просити «грошового живлення» у офіційних структур (міської чи облради), навіть від традиційних паперових банерів для реклами вирішили відмовитись (з екологічною метою). Головною родзинкою фестивалю стане те, що і електрику, і гроші для його проведення нададуть самі глядачі. Тобто люди будуть сідати на спеціальні ровери, крутити педалі та виробляти електрику, за рахунок якої буде транслюватись фільм, який вони в цей момент оглядають.
Загальний бюджет фестивалю становить 25 тис. грн. Гроші на проведення кінофестивалю збирають в Інтернеті за допомогою системи «Спільнокошт». Підтримати проект можна за посиланням: http://biggggidea.com/project/229/. Наразі зібрали тільки п’яту частину від суми, яка потрібна для закупівлі необхідного обладнання. Час ніби-то ще є, але його насправді обмаль. Якщо решту грошей зберуть до шостого серпня, фестиваль «Ровер» відбудеться у Львові наприкінці серпня у дворику Ратуші. Окрім показу фільмів, які будуть короткометражними, та переважно на екологічну тематику, учасникам запропонують взяти участь у кількох флешмобах, створити ровер із дрантя (тобто зі всілякого мотлоху зібрати повноцінний велосипед), та пройтися великим велопарадом по місту.
Подібні фестивалі доволі популярні у світі. Наприклад, британський «Free Green Film Festival», який проводять у Лондоні, вже став традиційним. Щороку він збирає сотні туристів з усього світу. Прийняти в себе «електричні педалі» (так називають фести, на яких електрику генерують глядачі) встигло вже багацько європейських міст. Втім, в Україні, та й на всьому пострадянському просторі загалом, подібного ще не було. Започаткувати фестиваль, який популяризує пересування на велосипеді, безумовно, потрібно саме у Львові. Адже на сьогодні місто стало флагманом українського велоруху.
Майбутня велодоріжка на вул. Січових Стрільців.
Наразі у Львові активно розбудовують велодоріжки та парковки для роверів. Втім, багато хто нарікає на їх якість та невдале розташування у місті. За словами Олега Шмідта, радника міського голови з питань велоінфраструктури, незабаром їх буде більше та якісніших.
С.Р. – Вже два роки у Львові працює «Програма розвитку велосипедної мережі», чи вдалося за цей час зробити те, що запланували?
О.Ш. – Ми однозначно відстаємо від програми, але початок завжди є важким. Коли ще нічого немає, немає чого показати, то дуже важко вибити будь-яке фінансування. Тому на кінець минулого року в нас було лише 14-15 кілометрів доріжок, а до кінця поточного року буде загалом 45-50. Кожен наступний рік буде легшим.
– Коли львів’яни зможуть побачити більш-менш готову веломережу, а не окремі ділянки на різних вулицях?
– Я нічим їх не можу втішити. Ще років п’ять так буде, бо ми «складаємо пазл». Наразі робимо доріжки там, де ремонтуємо вулиці, якщо доріжка передбачена проектом. Чисто велодорожніх проектів тільки два – проект велодоріжки на Липинського та доріжка на Стрийській. Наразі грошей на все не вистачає.
– Чи не зруйнуються до того часу ті велодоріжки, що вже збудовані? Наприклад, на Зеленій велосмуга фактично розвалилася.
– Велодоріжку на Зеленій, на ділянці від Сихівської до Луганської, переробить компанія «Онур», яка порушила договір, і клала велодоріжку в морозяну погоду. Місто на цю доріжку ще не витратило ні копійки. За іншими доріжками, звичайно, будемо доглядати. На це будуть виділятися гроші з бюджету.
– Враховуючи відставання від програми, реально її завершити у 2019 році?
– Я вірю в те, що нам вдасться її наздогнати. Нинішній рік показує, що ми це зробимо. Ви просто собі не уявляєте, наскільки стало легше рухати ці всі велодоріжки. Раніше був шалений опір радянських проектантів, які не розуміли, що це таке, і навіщо це потрібно? Через 2-3 роки ми наздоженемо відставання від програми, тому що кожен новий кілометр будується все легше і легше.
– Як, на вашу думку, потрібно популяризувати велорух, аби львів’яни пересіли на ровери?
– В першу чергу має бути інфраструктура. Не можна закликати людей відпускати дітей до школи на велосипедах, якщо це не буде безпечно. Ну, ще треба трошки революцію в свідомості зробити, і у водіїв, і у велосипедистів, та й у пішоходів теж, для того, щоби привчити кожного притримуватися своєї ділянки руху. Але, крім того, треба і ці ділянки добре зробити.
Наразі велорух у Львові переважно все ще виглядає так.
Якщо «децентралізований» вело-фест таки пройде у Львові, то, можливо, він і дасть поштовх для революції в свідомості людей. Принаймні, це буде ще один крок у цьому напрямку. Втім, йдеться не тільки про львів’ян. Адже після Львова організатори планують привезти «Ровер» ще й до Ужгорода, Франківська, Чернівців та інших українських міст. Установки, які використовують для генерації струму, доволі мобільні, і пересувати їх навіть на великі відстані не важко. Та й як може «децентралізований» фестиваль бути статичним?
10.07.2013