У місті Снятин на Івано-Франківщині відбулися урочистості з нагоди 146-ї річниці від дня народження українського письменника-новеліста Марка Черемшини. Захід провели в літературно-меморіальному музеї митця, а переможцям щорічної літературної премії новеліста вручили дипломи та нагрудні знаки.
Усі фото: ФБ-сторінка Музею Марка Черемшини у Снятині
Цьогоріч, з огляду на карантинні обмеження, головну літературно-мистецьку відзнаку Снятинського району – Премію імені Марка Черемшини – провели на відкритому просторі, в улюбленому саду Марка Черемшини біля його вілли.
«Він дуже любив сад біля своєї вілли, а на забавах любив, щоб там були тільки самі свої. А ще в нього... два дні народження. Один – він називає кілька разів особисто, і зовсім інший – у його документах. Цьогоріч день народження Марка Черемшини (Івана Юрійовича Семанюка) вперше відсвятковано в той день, який маємо всі підстави вважати його справжнім днем народження, – 13 липня», – зазначили в Музеї Марка Черемшини у Снятині.
Лауреатами Премії імені Марка Черемшини у 2020 році стали:
У номінації «Література» (літературознавство) – Іванна Юрчук, старша наукова співробітниця Музею Василя Стефаника, дослідниця життєвого і творчого шляху та епістолярію письменника-новеліста Василя Стефаника – за активну науково-дослідницьку працю, упорядкування та підготовку до друку книги «Василь Стефаник. Твори».
У номінації «Журналістика» (відеографія) – Сергій Гуленко, директор ТК «Снятин», продюсер, автор відеопрограм, – за активну творчу діяльність, популяризацію Снятинщини, її відомих особистостей у вітчизняному інформаційному просторі, створення циклу телепрограм «Наш Черемшина» у співпраці з Іванною Стеф’юк, яка автентично читає твори новеліста на гуцульському діалекті.
У номінації «Краєзнавство» – краєзнавець, уродженець села Видинів Іван Калитчук – за просвітницько-дослідницьку працю, активну краєзнавчо-пошукову роботу на Снятинщині, видання книги «Вчитель. Музикант. Композитор М.Я. Куфлюк».
У номінації «Образотворче мистецтво» – Іван Микитюк, художник-скульптор, професор Львівської Національної академії мистецтв, заслужений діяч культури, уродженець села Задубрівці, – за активну творчу та виставкову діяльність.
У номінації «Концертно-виконавська діяльність» нагороджено музикантів естрадного гурту «Чорногора» Снятинського районного Будинку культури (художній керівник – Ольга Дудчук) – за виконавську майстерність, участь у районних та обласних культурно-мистецьких заходах, популяризацію музичних традицій Покуття.
14.07.2020Для довідки:
Літературно-мистецьку премію імені Марка Черемшини заснували 12 липня 1999 року Cнятинські районна державна адміністрація та районна рада. Премією нагороджують за вагомий внесок в літературно-мистецьке життя краю. Переможцям у номінаціях вручають пам'ятні знаки й дипломи. Матеріали для обговорення комісії, яка визначає переможців, подає голова Творчого клубу ім. Марка Черемшини.
Марко Черемшина (справжнє ім'я – Іван Юрійович Семанюк; 13 червня 1874 – 25 квітня 1927) – український письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права. Автор трьох збірок новел – «Карби», «Село вигибає» та «Верховина», остання вийшла посмертно.
Народився в селі Кобаки Косівського повіту в Галичині (тепер село в Івано-Франківській області), яка на той час була частиною Австро-Угорської імперії, в селянській родині.
Коли в 1889 закінчив школу, батько відправив його на навчання до Коломийської гімназії. Лекції там читали польською мовою, якої хлопець не знав, однак незабаром вивчив її та став одним із найкращих учнів.
1896 року закінчив навчання в гімназії та виїхав до Відня, щоб здобути фах лікаря. Однак платня за медичну освіту була зависокою, тож мусив відмовитися й обрав дешевше навчання, на правничому факультеті Віденського університету.
Закінчив Віденський університет 1901 року, однак диплом адвоката отримав лише 1906-го, розпочав працювати адвокатським помічником у Делятині, а з 1912 – адвокатом у Снятині, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою. Під час Першої світової війни мешкав в рідному селі Кобаках, а по її закінченню повернувся у Снятин, де прожив до кінця життя.
Володів 13-ма мовами, у своїх художніх перекладах не користувався підрядником. Досліджував духовний світ Гуцульщини і планував видати відповідну наукову працю. Проте раптова смерть під час відвідин могили батька не дозволила йому зреалізувати всіх письменницьких планів.
17 липня 1949 року у Снятині урочисто відкрили музей його імені.