Визначено лауреатів премії імені Ярослава Лукавецького.

 

В Івано-Франківську визначили лауреатів Премії імені Ярослава Лукавецького в галузі мистецтва й архітектури – найвищої в області відзнаки за внесок у розвиток образотворчого (живопис, скульптура, графіка), народного, декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури і дизайну. Про це повідомляє «Курс».

 

Фото: firtka.if.ua

 

Конкурсна комісія вирішила присудити премію імені Ярослава Лукавецького в номінації «Архітектура і дизайн» Василю Федоровичу Романцю – за реставрацію об’єктів культурної спадщини.

 

В номінації «Образотворче і народне мистецтво» лауреатом став Василь Миколайович Гурмак – за створення монументальних композицій.

 

Стела Героям АТО та Небесної Сотні в Сокільниках біля Львова авторства Василя Гурмака. Фото: lvivoblrada.gov.ua 

 

Переможці у номінаціях отримають по 14 500 грн, а також дипломи й почесні знаки. Розпорядження Про присудження премії імені Ярослава Лукавецького 14 квітня підписав т. в. о. голови ОДА Віталій Федорів.

 

Премію імені Ярослава Лукавецького Івано-Франківська облдержадміністрація встановила 2002 року для популяризації кращих творів мистецтва, архітектури й дизайну, піднесення їхньої ролі у духовному відродженні та естетичному вихованні.

 

На здобуття цієї премії подають нові твори й роботи, опубліковані (оприлюднені) в завершеному вигляді протягом останніх двох років, але не пізніше, ніж за три місяці до їх висунення на здобуття премії.

 

Твори представляють творчі спілки, об’єднання, товариства, громадські організації мистецького та просвітницького спрямування, управління культури й управління містобудування та архітектури ОДА, навчальні мистецькі заклади, видавництва, редакції газет і журналів.

 

Комісія розглядає, обговорює та оцінює твори у три конкурсні тури, премію можна отримати лише раз у житті.

 

Для довідки:

 

 

Ярослав Лукавецький (28 березня 1908 – 14 травня 1993) – український живописець, театральний художник, архітектор, член Спілки художників України.

 

Батько Ярослава, Корнило Лукавецький, був фінансовим працівником. Мати Ядвіґа (уроджена Гаргестаймер) – донька нащадка німецьких колоністів, одного з найкращих ковалів Снятина. 1915 року батька, мобілізованового до 36-го Коломийського полку, разом із сім'єю відправили у Граніце (Моравія). Там Ярослав пішов до німецької школи, де навчався до 1917 року. Після визволення Галичини від російської окупації родина Лукавецьких перебралася до Коломиї. Ярослав продовжив навчання у місцевій гімназії.

 

Навчався у мистецькій школі Олекси Новаківського у Львові, опісля – у приватній школі Альфреда Терлецького у Кракові. 1932 року став студентом малярства Краківської академії красних мистецтв. Учасник мистецької студентської організації «Зарево» (1933-1936).

 

1934 року брав участь у VI виставці АНУМ у Львові. 1936-го – повернувся до Коломиї, де відкрив першу на Покутті мистецьку школу для української молоді, що діяла до 1940 року.

 

Після вересня 1939 року брав участь в організації обласного товариства художників, художньо-виробничих майстерень, художніх дитячих гуртків, обласних художніх виставок, упорядковував каталоги до них. Був серед організаторів Гуцульського ансамблю пісні й танцю.

 

Після 1944 р. працював головним художником Станіславського (нині Івано-Франківського) обласного драматичного театру.

 

Картина Лукавецького "Дружина у вікні". 1934 р. Фото: esu.com.ua

 

У травні 1951 року Ярослава Лукавецького заарештували внаслідок доносу. Судили в закритому суді без можливості захисту. Вирок – заслання на важкі лісові роботи. 80 художніх робіт митця конфіскували. Відбував покарання в місцевості між ріками Костромою та Ветлугою, у селищі Сухобезводне.

 

25 червня 1956 був звільнений і вже 1957-го повернувся до Снятина. Протягом 30 років працював у відділі архітектури райвиконкому. Як архітектор займався реконструкцією шкіл, стадіонів, інших об'єктів.

 

1957 року організував при Снятинському будинку піонерів художню студію. Викладав у Снятинському культосвітньому училищі та загальноосвітніх школах.

 

1991 року реабілітований. Того самого року після смерті дружини митець переїхав до Львова.

 

Похований у рідному Снятині.

 

14.04.2020