Роман Софії Андрухович "Амадока" став лауреатом книжкової премії «Зустріч: Українсько-єврейська літературна премія». Про це оголосили організатори: канадська НО «Українсько-єврейська зустріч» (UJE) та ГО «Форум видавців» (Львів, Україна).
"Амадока" — третій роман Софії Андрухович, виданий 2020 року "Видавництвом Старого Лева". Авторка писала його протягом трьох років, а від моменту задуму до реалізації ідеї минуло 6 років.
"Амадока" — третій лауреат книжкової премії «Зустріч: Українсько-єврейська літературна премія».
Церемонія нагородження відбудеться 5 жовтня о 20:30 за київським часом на Львівському книжковому форумі'2023 і транслюватиметься онлайн.
"Є певний парадокс у тому, як «Амадока» Софії Андрухович досягала українських умів та сердець. З одного боку, роман хвалили, обговорювали, нагороджували, та й навіть багато хто його прочитав завдяки тому, що вийшла вона у часи пандемії, коли ми сповільнилися та мали нагоду спокійно сісти за цей грубий том. З іншого боку, у цій книжці надто багато шарів, надто багато сміливости у проговорюванні складних питань, надто далекий її засяг. У цій книжці надто багато, щоби залишитися сезонним романом, навіть якщо цей сезон затягнувся. Варто чесно визнати, що «Амадока» вже отримала багато уваги, проте вона точно заслуговує ще більше", — відзначає членкиня журі премії "Зустріч" Оксана Форостина.
Софія Андрухович у "Амадоці" задається питанням про зникнення цілих світів культури на кшталт єврейського світу в Україні до Голокосту чи культурного українського життя до винищення української інтелігенції в 1920-ті та 1930-ті роки. Три частини роману, три складні теми: АТО, Голокост і Розстріляне відродження; багато метафор, алюзій та доль, які якимось чином змотані у клубок, хоча існують у різному часі й просторі.
Головний символ роману "Амадока" — найбільше озеро Европи, якого немає. І пам'ять, яка не є. Озеро, що позначали на стародавніх картах на межі Волині й Поділля, зникло безвісти, як і тисячі, мільйони людей на війні, під час сталінських репресій, Голокосту. Хтось має відчути і розказати їхні історії. «Я, виявляється, виникаю з пам'яти, а не з заплідненої яйцеклітини», — пише Софія Андрухович.
Нагадаємо, що цього року роман "Амадока" відзначили також премією імені Шолом-Алейхема.
ДЛЯ ДОВІДКИ:
Заснована 2019 року, Українсько-єврейська літературна премія «Зустріч» присуджується щорічно за найвпливовіший твір художньої літератури та літератури нон-фікшн (почергово), що сприяє українсько-єврейському порозумінню, допомагаючи зміцнити позиції України як багатоетнічного суспільства та втілюючи гасло «Наші історії неповні одна без одної».
Суму премії буде поділено між автором і видавцем: 4000 євро і 2000 євро відповідно. Також присуджено чотири заохочувальні премії по 250 євро кожна авторкам і авторам, які увійшли до короткого списку.
Уперше премію було присуджено 2020 року в категорії художньої літератури Василеві Махну за роман «Вічний календар» (Львів, «Видавництво Старого Лева», 2019). У 2021 році переможцем у категорії нонфікшн став Йоханан Петровський-Штерн за україномовний переклад його новаторської праці «Анти-імперський вибір: постання українсько-єврейської ідентичності» (Київ, Видавництво «Критика», 2018).
Премії-2022 не присуджували у зв’язку з геноцидною війною росії проти України.
Попри численні виклики, з якими стикається українська літературна спільнота, 12 українських видавництв подали на конкурс 2023 року 20 книг. До довгого списку увійшли десять книжок, п’ять із яких потрапили до короткого.
Разом із книгою «Амадока», до короткого списку потрапили такі книжки:
Олексій Нікітін, «Бат-Амі» (Київ: Видавництво «Фенікс», 2021)
Іванна Стеф’юк, «Про вас» (Брустури: «Дискурсус», 2022)
Іда Фінк, «Сад відпливає» (Львів: «Видавництво Старого Лева», 2021)
Анна Фрайліх, «Ім’я батька» (Тернопіль: Видавництво «Крок», 2021)
19.09.2023