— так можна назвати прощанє їдучих до Бразилії селян, котре відбуло ся вчера у Львові в школї имени Конарского. На подвірю школи уставлено столик а за ним кілька лавок, в котрих засїв комітет з кн. Павлом Сапігою і кількох львівских дневникарів. В півокруг коло стола зібралось до 60 еміґрантів старших мужчин та жінок, кілька матерей з дїтьми при грудех та кільканацять дїточок.
До зібраних промовив кс. Малярскій розумно та по христіяньски. Візвав не забувати на Бога, не забувати на родину і на нарід ["bądź — сказав — Polakiem jak cię Pan Bog stworzył, bądź Rusinem jak cię Pan Bóg stworzył"], візвав звернути особлившу увагу на дїти, котрі не лиш до батька належать але й до родини і до народу, тож виховувати их в своїй вірі та в своїй народности. Щирі і сердечні слова і сльози кс. Малярского мусїли і у скептика витиснути сльозу.
Відтак говорив професор семинарії учительскої п. Сокальскій. Він мав на цїли поучати де-чого еміґрантів про дорогу та про відносини в Бразилії, а також, як могли ми догадувати ся, хотїв бодай в послїдній хвили ще відстрашити від тої подорожи. Однак годї! Не гаразд та роскіш жене тисячі з нашого краю в Бразилію, а нужда та роспука...
Вкінци, убравши ся в епитрахиль, промовив о. Бобрович. Поздоровивши нашим "Слава Исусу Христу" говорив коротко на тему долї селянина і сказав: "нїхто вас не викидає, але ви самі цураєте ся власної землї." Відтак почавши зараз говорити вже по польски, мовив: Lat temu będzie 30 і ja wybierałem się w dalekie strony i ja porzucałem rodzinny kraj — tylko że was nikt nie pędzi, a ja szedłem , pędzony nahajką kozaczą. Pan Bóg lekkiego serca wam nie podaruje" і т. д. Вкінци обіцявши роздати еміґрантам на дорогу "obrazek Panny Maryi Częstochowskiej, królowej polskiej" і візвавши до відмовленя "pacierza", покропив их свяченою водою.
Длячого комітет св. Рафаїла уже другій раз призначує о. Бобровича на бесїдника зі сторони рускої для прщаня наших селян, годї зрозуміти. Промова єго, як здавалось нам, не конче добре вражінє робила навіть на кн. Павла Сапігу. Ми чули, що хотїв промовити о. Лежогубскій, член комітету, однак єму сказано, що упрошено вже о. Бобровича. Надїятись, що на будуще комітет дасть уже кому другому попращати по руски руских еміґрантів...
По сповненій проґрамі роздавано еміґрантам шкаплїрі і книжочки. Заходами о. Лежогубского і п. Любомира Рожаньского роздано 20 молитвословів [дар товариства "Просвіти]" і кільканацять букварів руских та й инших книжочок закуплених зі складки зарядженої о. Лежогубским.
Еміґранти розійшли ся кождий до свого кутка в будинку шкільнім. Удали ся й ми за ними. Аж тут нам представив ся трогаючій вид. Велика саля ґімнастична, дві комнати менші і довгій коридар заложені пакунками. При кождій купцї сидїли одна-дві жінки, коло кождої кількоро дїтей. Одно плакало, инше бавило ся або їло кусничок сухого хлїба, а мужчини вештали ся, засягаючи у комітетових потрібні информації та вимінюючи гроші. На 200 душ, котрі вибрали ся в дорогу, було всего до 80 старших, більша часть них з посивілих, а проче дїтвора від немовлята при грудях до 10 та 13 лїт. Сльоза мимохіть тиснулась до ока на згадку, що може й десята часть тої дїтвори не виховає ся, а пірве єї люта фебра жовта...
Нинїшним поїздом відїздить 27 родин під опікою комітету св. Рафаїла. На тих 27 родин [около 200 душ] було до 18 руских переважно з Мостів великих повіта жовківского, відтак з повітів перемишляньского, золочівского, каменецкого, львівского і бобрецкого. Поляки то по більшій части мазури з висше наведених повітів.
Дѣло
30.05.1895