Дякуючи COVID’у ХІХ-му

Деяким представникам найпоширенішого на планеті виду великих приматів пасувало б якщо не канонізувати, то говорити з глибоким пієтетом про маленьке паскудство з-під буцімто кажанів. Коронавірус дав можливість побачити «дурь каждого», як заповідав падлюка, але таки носій корони. Огляд подій тижня в Україні

 

Акції тижня

 

 

Політтехнологи зробили аксіомою твердження, що заклопотане перманентними проблемами населення України стає народом лише тоді, коли справа стосується політики. Помаранчевим Майдан став не тому, що масло на канапку не можна було смарувати з обох сторін, а по причині електорального ґвалту (зґвалтування електорально не подобається навіть урні), на Майдан в 2013-му виходили не через трохи уркаганську (хай буде – рейдерську) діяльність Саші-стоматолога зокрема і «регіоналів» в цілому, а тому що Янукович показав дулю Європі.

 

В часи карантину «концепція помінялася» і під Кабінет Міністрів та Офіс Президента прийшло населення, яке вирішило, що пасувало б стати народом, бо їсти щось іноді треба. Біля Кабміну з девізом #saveФОП трохи ворохобилися ті, кому не подобалося примусове запровадження касових апаратів і «вибірковий карантин». Потім між будинками з химерами (старшу хату, меншу і гарну, будував Владислав Городецький, молодшу, більшу і страшнувату, – Сергій Григор'єв) свою громадянську позицію відстоювали дрібні підприємці, яких у нокдаун відправив карантин і ніякий нашатирний спирт з цього стану їх не поверне.

 

Виставлені власниками дрібних закладів громадського харчування столики з питвом і мінімальними наїдками під вікнами Офісу Президента не збудили апетиту гаранта Конституції, реакції з ОПУ чемні маніфестанти не дочекалися.

 

З Кабміну тим часом повідомили, що «карантин звичайний» перетвориться в «карантин адаптивний». Латиною то б мало звучати гарно, але мову Вергілія, Калігули і фармацевтів можна трохи забути, бо за нашими Траяновими валами все набуває іншого сенсу. Протести без євробляхерів не мають профіту, а вареники на пластмасових столах не перелякають леопарда в борні з орлом на будинку Городецького, тим більше, табличку «Офіс Президента України» на стіні того, що збудував Григор'єв.


 

Харчопром тижня

 

 

Можна довести теорему Ферма чи переконати світ, що Земля кругла (чи еліпсоїд або квадрат), але неможливо з’ясувати, в якому місці розташований ресторан «Велюр» і кому він належить. Цей заклад громадського харчування виявився цікавішим, ніж «Зона 51» в Неваді, де знайшли прибульців з паралельних світів. Після розмов з народним депутатом Тищенком, з яких можна зробити припущення, що він є рептилоїдом (гарний, відсутність мозку, але є вербальний апарат), «Велюр» став на кілька діб місцем кучкування подібних до народного депутата осіб.

 

У ресторані, який може нагодувати подібних до «слуги народу», але не має права функціонувати під час карантину, виявилася проблема. Його – побачили. Після такої халепи з рестораном мають статися великі проблеми, але вони трапилися лише в медійному середовищі. Власник закладу Тищенко, який переконує, що до «Велюру» не має ніякого відношення (100% рідною мовою цього пана є англійська, бо там кажуть I have nothing), стає знову нормальною людиною.

 

І штраф, до речі, «Велюр» заплатить, бо знайти 15 замовників піци з грибами та чорними трюфелями (прейскурант можна подивитися) не так вже й важко.

 

 

Неможливість тижня

 

 

Ідею про неможливість покидання історичної батьківщини, аби заробити пару євроцентів, збираючи лохину у Фінляндії чи порічки в Польщі, озвучили у вітчизняному Кабінеті Міністрів. Прем’єр Шмигаль повідомив, що і у нас заробити можна неабияк. Це відразу назвали поверненням кріпацтва і позбавленням прав громадян їхніх громадянських прав.

 

За великим рахунком, то є правда. Правдою є також, що Конституцію вже почитали, подумали і витерли нею те, що мали витерти. Але чи насправді заборона громадянам України пересуватися за кордони оної є закріпаченням? Ні, ні та ще раз ні. Де «право першої ночі»? Де десятина в церкву? Де забривання лобів на 25 років особливо впертим і здоровим?

 

Загалом в нас все гарно і хрущі над вишнями гудуть. Потім якийсь Сошенко з компанією викупить майбутнього Кобзаря з кріпацької неволі за те, що Брюлов намалює останній день Помпеї чи портрет якогось пана.

 

А потім буде Коліївщина. Хоча ні. Варнак казав: «Я різав все, що паном звалось. Без милосердія і зла. А різав так. І сам не знаю, Чого хотілося мені?».

 

Але то буде потім, поки що «наша правда п’яна спить», бо карантин.


 

Фронда тижня

 

 

Мер Черкас Анатолій Васильович Бондаренко у своєму житті зробив найбільшу помилку, що став градоначальником цього міста на берегах Дніпра. Саме в цьому його зараз переконують в Офісі Президента і в Міністерстві внутрішніх справ. 

 

Трохи вище за течією другої за повноводністю ріки на території нашої країни (для учасників Всеукраїнської школи онлайн повідомимо, що першою є Дунай) розташоване місто Київ, де вирішили, що хай на місцях самі мозком думають, як коронавірус подолати. Ото Бондаренко і надумав, що в місті, яким він опікується, пасує коронавірус ігнорити. Самодумність Анатолія Васильовича на північ по Дніпру не сподобалася, звідки пролунало «но-но». На таке Бондаренко відповів відосиком, де сам також сказав подібне.

 

Якщо не заглиблюватися в діалоги місцевих влад з Києвом, то виходить, що, крім проблем зі святкуванням Дня Незалежності, ми матимемо влітку ще багато мерів, які мають в носі Київ, а також Офіс Президента, який робитиме дурниці, які помітні будуть кожному. Бо коронавірус стимулює.

 

 

04.05.2020