Визнання Польщею незалежної України.

 

Варшава (ПЛТ.) Польське міністерство закордонних справ оголошує:

 

Польський ypяд визнаючи права України до незалежного державного життя визнав директоріят незалежної Української Народньої Республики з головним отаманом Симоном Петлюрою на чолі верховною владою Української Народньої Республики.

 

Повідомлення української дипльоматичної місії у Варшаві.

 

Варшава (ПАТ.) Українська дипльоматична місія Української Народньої Республики у Варшаві оголошує:

 

Польський уряд визнаючи права України до незалежного державного істнування визнав директоріят Незалежної Української Народньої Республики з власним отаманом Симоном Петлюрою на чолі верховною владою Української Народньої республики.

 

Maнiфест Начальника Польщі.

 

Варшава (ПАТ.) До мешканців України! Війська Польської Pічипосполитої на мій приказ пішли вперед, вступаючи глибоко на землі України. Людности цих земель подаю до відома, що польські війська усунуть з областей, які замешкує український нарід, чужих завойовників, проти котрих з оружям в руці повставав український нарід, обороняючи свої оселі перед насиллям, розбоєм, і грабіжи. Польські війська остануться на Україні через час, потрібний на те, аби владу в цих землях міг обняти законний український уряд. З хвилею коли народний український уряд покличе на Україну державну владу, коли на межах стануть ряди збройного українського люду, здібні охоронити цю країну перед новим нападом і коли вольний нарід буде в силі сам рішати про свою долю, тоді польський жовняр вернеться в границі польської Річипосполитої, сповняючи славне завдання боротьби за волю народів. Враз з військами Польщі вернуть на Україну ряди її хоробрих синів під проводом головного отамана Симона Петлюри, котрий в польській Річипосполитій найшов охорону і поміч в найтяжчих днях проби для українського народу.

 

Вірю, що український нарід напружить усі свої сили, аби при допомозі польської РІчипосполитої вибороти собі волю і забезпечити своїй вітчині щастя та добробут, який буде тішитися по повороті до праці й мира. Всім мешканцям України без ріжниці стану, походження і віри, війска польської РІчипосполитої запевнюють оборону і опіку. Взиваємо український нарід і мешканців цих земель, аби терпеливо зносили важкі тягарі, які накладає війна і по своїм силам помагали військам польської Річипосполитої в їх кровавій боротьбі за їх власне життя і волю.

 

Підп. Юзеф Пілсудскі, воєнний вожд польських військ,
дня 26. Квітня 1920.
Головна кватира.

 

Маніфест от. С. Петлюри.

 

Варшава (ПАТ.) Український Народе! Тернистим шляхом йде твоя історія. Ось вже три роки минає, як намагаєшся завести лад в своїй республиці, як намагаєшся здобути для себе волю, piвність і незалежність. В боротьбі з червоним завойовником можна ти великі жертви на полі бою. Знищені села, госнодарська руїна, кров непoвинних, сльози, пролиті по вбитих і замучених батьках, матірях і сестрах, безконечний ряд могил на цілій области України — отсе висліди боротьби найкращих твоїх синів за найсвятійщі права людства. Вміраючи вони тебе просили, аби ти вів дальше цю боротьбу за волю, аби доказати цілому світови, що й український нарід є здібний до самостійного життя й сам потрапить рядити власною землею й правити своєю власною державою.

 

В лютім минулого року наша побідна армія увійшла в серце України, у золотоверхий Київ, одначе наш другий ворог, чорний московський імперіяліст, слуга російського царату, Денікін, визискав російську орієнтацію командування і наклонив його відступити від клича незалежности України. Отсе галицька армія, ошукана своїми командантами, переходить на сторону нашого ворога, вставляючи наддніпрянську армію в безвихідне майже катастрофальне положення.

 

Наша армія змучена і ослаблена була зневолена поспішно відступати. Одначе не погасла віра в серцях старшини й козаків, що настануть кращі дні й ця здібність нашого народу до самостійного життя перемогли наші сумніви і наші поражки.

 

Зваживши те, я наказав отаманови Омелянови Павленкови з частиною військ розпочати боротьбу з большевиками. Друга частина рамії найшла захист в Польщі. І ось під цю пору доходить до нас звістка про бої нашої армії на землях Катеринославській і Херсонській. До цієї армії спішать вірні сини України. Часть української армії під проводом полковника Удовиченка бореться з московським ворогом на землях Поділля і недалека година, коли ці обі армії проженуть ворога з нашої землі і злучаться в одну дисципліновану армію для оборони твоєї землі і твоєї волі.

 

Через три роки, Український народе, ти боровся сам, забутий усіми народами світа, бо твої вороги не спали та всіми способами тебе провокували, не признаючи тобі навіть права називатися іменем Українців, іменем українського народу.

 

Сьогодні довершується велика переміна. Виявлені в цій геройській боротьбі безпримірні діла посвяти, прив’язання до рідного краю, до культури і свободи, переконали инші народи світа про справедливість твоїх домагань та про святість твоїх ідеалів, яка найшла в першій мірі відгук в серцях вже вольного польського народу.

 

Польський нарід в особі свойого Начальника Юзефа Пілсудського і в особі свойого уряду пошанував твої права і визнав твою державну незалежність. Инші держави не можуть не визнати твоєї незалежности, бо ціле твоє змагання є чисте і справедливе, а справедливість завше побіджує. Польська Річпосполита увійшла на шлях подання реальної допомоги Українській Народній Республиці в її боротьбі з московським большевизмом, даючи спромогу формуванню у себе відділів української армії. Ця армія іде боротися з ворогом України. Одначе сього дня ця армія бореться вже не сама, — а враз з польською армією проти червоних імперіялістичних большевиків, котрі загрожують також свободі польського народу.

 

Між урядами України і Польщі прийшло до порозуміння, на підставі якого польські війська увійдуть враз з Українцями на области України як союзні проти спільного ворога, а по успішній боротьбі польські війська вернуть до своєї вітчини. Спільною боротьбою заприязнених української і польської армій направимо блуди минулого і кровю спільно пролитою проти відвічного історичного ворога Москви, освітимо новий період дружби українського і польського народів. Міністерство Української Республики з головою ради міністрів І. Мазепою на чолі обновило свою працю над заведенням порядку й ладу на Україні і над орґанізацією державної влади на місци. Одначе праця уряду може бути тільки тоді корисна, коли її піддержувати-муть усі верстви суспільности, значить комісаріяти, земства і инші інституції. Ті повинні приготовитися негайно і начати свою працю, оказуючи поміч українським і польським військам. — Заспокоєння потреб цего останнього по порозумінню з представниками обох народів виконувані будуть українською владою.

 

Український Народе! Чекає Тебе важка відповідальна праця. Вступаєш у сімю народів світа як рівний з рівними. Та сила держави і народу залежить тільки від сильної духом та здасциплінованої армії. Тому наказую розпочати приготовання до мобілізації, що до якої буде виданий окремий наказ. Покликані до війська сини України будуть правовими оборонцями нашої державности і свободи. Армія, проганяючи ворога з нашої землі, дасть тим самим спромогу скликати в найкоротшому часі українську конституанту, через яку возьме український нарід в свої руки керму справ республики і начеркне ці дороги, якими в будуччині має плисти життя свобідного народу. Тож всі що до одного до праці! Безоглядно вимагаю від усіх громадян української республики послуху українській владі та виконування усіх її наказів. Заявляю, що боротьбу за визволення вестиму до кінця, аж вільною буде від ворога ціла Україна, аж Українська Народня Республика стане самостійною і український нарід незалежним. Взиваю усіх, громадян до праці для дабра вітчини, бо праця це запорука побіди, здійснення наших державних ідеалів.

 

Головний Отаман військ У.Н.Р.
С. Петлюра

 

Громадська думка

30.04.1920