Z продовжує публікацію циклу відеооглядів визначних пам'яток Галичини, знятих з висоти. Здебільшого це замки, палаци, фортифікаційні та сакральні споруди, які руйнуються просто на очах, і наше покоління може виявитися останнім, яке ще має шанс побачити їх на власні очі. А тим часом руїни ці навіть у такому стані вражають своєю красою, величчю, вишуканістю архітектурних деталей. Особливо, коли дивишся на них згори, мов птах...
Монастир у карпатському селі Лаврів заснований ще в часи розквіту Галицько-Волинської держави. Засновником вважається литовський князь Лавр-Войшелк. У 2007 році монастир святкував своє 800-річчя. За легендою, тут похований син короля Данила – князь Лев.
Головною спорудою комплексу є храм св. Онуфрія XIII століття, який, очевидно, заснував Лев Данилович. В церкві збереглися фрагменти фресок, датованих XV століттям.
У монастирському некрополі ховали митрополитів, єпископів та шляхтичів-жертводавців. Вони хотіли бути похованими поруч із мощами св. Онуфрія, які тут зберігалися. Мощі були втрачені під час татарських набігів XVI століття.
Сучасна будівля монастиря зведена за часів Австро-Угорської імперії. А одна із найстаріших споруд комплексу – дзвіниця, побудована за княжих часів, була свого часу частиною оборонних фортифікацій.
Впродовж історії святиня була важливим релігійним, освітнім і культурним осередком Галичини. У монастирі діяли архів й одна з найбагатших у Галичині бібліотек. Тут, зокрема, зберігалися грамоти князя Лева і польських королів, писані золотом рукописи, грамоти гетьманів і владик, стародруки XVI—XVII ст.
У 1939 архів і бібліотеку Лаврова знищили енкаведисти. Місцеві мешканці змогли сховати лише деякі ікони. У 1941-му монастир був казармою для радянського гарнізону, після війни – інтернатом.
1990 року церкву Святого Онуфрія передали місцевій парафії УГКЦ, а у 1994-му відновили монастир. 2011 року до Лаврівського монастиря повернули мощі св. Онуфрія.
30.04.2020