Того, хто використовує багато довгих речень і слів, рідше цитують колеги. Це підтвердили принаймні для сфери економічної науки. Розвідку, що дійшла таких висновків, опублікували в журналі «Economics Letters». У ній автор Браян МакКенон (Bryan McCannon) проаналізував усі дослідницькі роботи в галузі, оприлюднені з 2000-го по 2009 роки в «American Economic Review».
Зображення: mysondanube / getty images / istock (фрагмент).
Економіст з Університету Західної Вірджинії Браян МакКенон визначив рівень мовної складності 579 статей. Він послуговувався сімома параметрами аналізу — наприклад, метрикою читабельності «Linsear Write», за допомогою якої Повітряні сили США перевіряли свої підручники.
Згідно з отриманими результатами, мовний рівень текстів був настільки високий, що їх можна було зрозуміти принаймні через рік навчання. Який «імпакт», тобто який фаховий «вплив» можуть мати дослідження на свою царину, МакКенон визначав за тим, як часто їх цитували колеги.
Отже, не має значення, була дослідницька робота для розуміння проста чи частково зрозуміла. Але якщо вона належала до 15% тих, які зрозуміти було найскладніше, то здобувала на 100-150 (залежно від параметрів розрахунку) менше цитат, ніж інші статті. Метрики аналізу зазвичай брали до уваги, скільки було слів у реченні та скільки з них були багатоскладовими.
На підставі дослідження не можна стверджувати, що довгі слова й речення не дають авторам досягнути успіху — каже економіст. Він враховував деякі інші можливі чинники — зокрема чи автори належали до елітних університетів. Але «імпакт» і стиль можуть бути зумовлені й іншими причинами, зокрема фаховою конкуренцією.
Christiane Gelitz
Sprachstil und «Impact» hängen zusammen
Spektrum.de, 23.09.2019
Зреферувала С.К.
27.04.2020