В комунікаті з засідання комісії заграничних справ польського сойму, яка нараджувалася над тезами польського уряду в справі мирових контрпропозицій совітському урядови, фіґурує 1772. рік. В цьому комунікаті виставлено постулят, що мається уневажнити розбір історичної Польщі, який саме почався роком 1772. Теперішня Польща виставляє претенсії до всіх земель, що перед 1772 р. належали до польського королівства. Чи це є загальним домаганням цілої теперішньої Польщі і її уряду, це річ сумнівна. На всякий випадок автор комунікату Станіслав Ґрабскі витягнув на денне світло 1772 р.
Поважна частина польської суспільности задемонструвала проти цего витягування історичної давнини. Польські соціялісти назвали просто комунікат Ґрабского фальсифікатом. Також консервативний краківський "Сzаs" не дуже одушевляється східними границями Польщі з 1772 р. В парляментарному звіті пише в цій справі "Сzаs" з дня 27. лютого ось що:
"Відомим є, що на тому засіданню ксьондз Лютославскі і будучий віцеміністер Маріян Сейда висказали думку, що жадання границь з перед 1772 року має тільки чуттєве значіння. Нам треба брати річи реально і тому належить домагатися менших границь, але інкорпорувати до Польщі всі національні меншости замешкалі в цих границях".
Витягнення Польщею домагання границь зперед 1772 р. знайшло вже відгомін за границею. Совітський уряд Московщини застерігається проти польського услівя, в якому Польща домагається границь з 1772 р. Совітський уряд уважає, ще таке домагання дипльоматії польського уряду виявляє, що уживає фортелю, який зміряє до заатакування совітської Росії і ведення з нею війни аж до остаточности. Иншими словами ця большевицька енунціяція уважає витягнення границь з 1772 р. за саsus bеllі.
Інтересним є погляд на цю справу анґлійських консервативних кругів. Орґан анґлійських консерватистів "Тіmеs" пише ось що:
"Домагання Поляків границь давнього польського королівства на історичній підставі, не можнаби дійсно поважно трактувати. Одначе варта зазначити, що хоч край між Дніпром а Бугом називається постійно російським, то він ніколи перед 1772 р. до Росії не належав і що до нинішнього дня більшість його населення під етноґрафічним оглядом не є більше московською, чим польською. Поляки тепер пропонують, щоби ці Литовці і Українці і инші народи самі висказалися і порішили, чи мають над ними панувати Москалі чи Поляки, чи мають самі собою управлятися"'.
З цего видко, що в Анґлії не дуже одушевляються польськими претенсіями до східних границь з 1772 р. і не беруть їх поважно. О скільки можна судити з инших голосів анґлійської преси і дипльоматів, Анґлія найрадше бачилаби створення між Польщею і Московщиною независимих державних орґанізмів Литви, Білоруси і України. Анґлійці будуть правдоподібно напирати в цім дусі на Поляків і совітський уряд, як що дійде до східно-европейської мирової конференції.
Вперед!
04.03.1920