Мультимедійне видавництво Стрельбицького, котре випустило електронну книгу "Крапля крові" Юрія Мушкетика, помилково вказавши її автором Олеся Гончара, повідомило, що після виявлення помилки вилучило цю книжку з усіх інтернетових ресурсів.
Хибне авторство виявив головний редактор Zbruc'а Орест Друль, зауваживши помилку в інтернет-маґазині Yakaboo.ua, котрий продавав діджиталізовану версію книжки, а також і в українськомовній "Вікіпедії".
"А як так сталося, що роман Мушкетика (1964) продається під авторством Гончара (1984)?" – написав Друль у дописі на Facebook.
Невдовзі після виявлення помилки інтернет-сайт Yakaboo видалив сторінку з лотом.
Згодом і на українській "Вікіпедії" редактори відредагували статтю про Олеся Гончара, прибравши роман "Крапля крові" із переліку творів класика. Стаття про Гончара з'явилася у 2004 році вже зі згадкою про Мушкетиковий роман; за той час вона зазнала 379 правок, з липня 2015 року її прочитали 266 тисяч інтернавтів – і ні редактори, ні читачі не зауважили помилки.
Мультимедійне видавництво Стрельбицького попросило пробачення за непорозуміння.
"Видавництво, яке видає книжку, висловлює своє вибачення і жаль з приводу того, що таке сталося", – зазначили представники видавництва в коментарі "Громадському радіо".
Інтернет-маґазин Yakaboo підтвердив, що зняв контент в кооперації із видавництвом.
"Ми просто продаємо контент, так. Ми підписуємо з видавцями договори, де в договорах якраз прописано, що відповідальність за авторські права несе видавець, виробник продукту, фактично, контенту. Вони мають повідомляти про припинення дії авторських прав у подібній ситуації. Тобто ми зі свого боку побачили, що таке, і зняли контент і прокомунікували з видавцем. Але щоб ви розуміли, продавець не може відповідати за те, що виробляє виробник", – пояснили у Yakaboo.
E-книгарня Yakaboo продавала дві книги з назвою "Крапля крові": видання, приписуване Гончару, в електронному форматі вартувало 41 гривню; книжка Мушкетика в паперовому варіанті – 138 гривень.
Видавництво Стрельбицького зазначає, що має клопіт із тим, щоб розібратися, хто саме і при яких обставинах поставив прізвище одного шанованого письменника на книжці іншого.
"У 2016 році була група, яка працювала над цим проєктом, спеціальним проєктом, і, на жаль, сьогодні встановити, хто конкретно відповідав, хто з випускових редакторів відповідав за випуск саме цієї книги, немає можливості. Але в принципі повторюся, що видавництво, яке видає книжку, висловлює своє вибачення і жаль з приводу того, що таке сталося", – повідомили у видавництві.
Натомість, як вдалося з'ясувати Z, перше згадування роману "Крапля крові" як витвору Олеся Гончара датоване в інтернеті 2002 роком – згідно з інформацією Google, вперше цей текст опублікував сайт UkrLib 1 лютого 2002 року.
Цей же день є датою публікації на цьому ж сайті цього ж роману за авторством Юрія Мушкетика. При тім адреса сторінки для Гончара закінчується номером /541, натомість Мушкетика – /989, отже, текст справжнього автора "заливали" пізніше.
Інші, пізніші онлайн-версії одна за одною дублювали помилки UkrLib'у – очевидно, що текст просто передруковували.
Редакція UkrLib'у підтвердила в коментарі Z, що в подальших передруках впізнала саме свою роботу: "Там наявні такі ж самі "помилки після сканування тексту", – зазначили в UkrLib'і, – зокрема, "повернення каретки" (кінець рядка) в неналежному місці. А тому адміністратор сторінки визнає: "Якщо вас цікавить, звідки пішов той фейк з романом Мушкетика, який випадково став Гончаром, – я більше, ніж впевнений, що саме з Укрлібу".
Редактори припускають, що помилка закралася ще на початку роботи ресурсу.
"Підготовка до створення бібліотеки (сканування та вичитка творів велась в період з 2000 по 2001 рік), тоді сайт відкрився на безкоштовному хостингу Кирила та Мефодія, домені ukrlib.km.ru; а вже з 27.11.2001 переїхав на власний домен ukrlib.com.ua... І це, на жаль, не одиничний випадок, коли в минулому механічна помилка при внесенні твору до бази даних випадково "змінила його авторство". Ми намагаємося виправляти зараз такі дані. Ще вісім років тому знайшли, що Микола Сингаївський став чомусь "Василем". І зараз можна знайти твори Миколи Сингаївського під ім'ям "Василь" Сингаївський", – прокоментували на інтернет-ресурсі.
Інтернет-архів archive.org вказує, правда, що помилка була ще на платформі ukrlib.km.ru.
"Майже всі (80%) прозові твори розшукували в бібліотеках Миколаєва та сканували і вичитували власноруч. Якість тексту була не 100%, а десь приблизно на 85-90%, але для того часу і так було непогано", – зазначили автори сайту.
Редакція "УкрЛібу" просить розуміння, бо здійснювала цю роботу на волонтерських засадах. Натомість сайт має зауваження до визискувачів – видавництв та рітейлерів – котрі використовують чужу роботу (ще й не виправивши помилок) в бізнесі.
"У нас на сайті це прикра помилка, якої не помічав ніхто понад 18 років. Метою сайту тоді була можливість поширити в світ українську літературу, надати змогу її читати (в Миколаєві багато книжок у бібліотеках тоді були в одиничному екземплярі на все місто). А от те, що твір "перевидали" та "продають", не розібравшись, – це вже прикро", – зазначили на "УкрЛібі".
Як стало відомо Z, число відвідувачів "Краплі крові" в Гончара було приблизно однаковим з відвідувачами Мушкетикового роману: на UkrLib роман, приписуваний Гончарові, із 2015 року до сьогодні мав 1970 відвідувань, а Мушкетика – 2052 відвідувань.
Дружина Олеся Гончара Валентина Данилівна сказала у коментарі "Громадському радіо", що вона про цю ситуацію не знала. Як і Леся Мушкетик – спадкоємиця Юрія Мушкетика. Втім, Леся Георгіївна не висловлюватиме претензій до жодної зі сторін.
Мушкетик (другий зліва у другому ряду) у товаристві Гончара, Воронька, Бажана та інших
Станом на нинішній ранок роман "Крапля крові" на сайті UkrLib продовжував бути як авторства Олеся Гончара, так і Юрія Мушкетика.
Орест Друль:
– Що мене найбільше гірчить в цій історії – людська байдужість. Я впевнений, що серед тих тисяч читачів статті у Вікіпедії чи на різних сайтах, що бездумно копіпастили з Wiki чи з UkrLib, за майже двадцять років були такі, що зауважили помилку, тихо собі позловтішалися, але полінувалися зробити кілька кліків, щоб помилку виправити. Ідея Вікіпедії базується на реципрокності, на бажанні дару, прагненні поділитися, це дуже людська риса – щось зробити для загального блага, чимось ділися з ближнім своїм. І дуже шкода, ця наша людськість не розвивається, натомість розвивається халтура, прагнення отримати щось, не зробивши нічого або майже нічого.
28.02.2020