Один з тисячів.

 

З дня.

 

(З письма до редакції.)

 

"... За часів українських властей я цілий час урядував. По приході польських військ мене інтерновано і вислано до Бриґідок.

 

По увільненню з Бриґідок, з причини незложення присяги, мене усунено з урядування. Тепер, коли українських службовиків уже мають принимати до служби, я зголосився, одначе мене не принято.

 

Я цілковито винищився. Прийшов час, що у мене не стає білля, обуви а навіть одежі, так що голод і холод підкопують моє життя.

 

Я хочу працювати. Та годі дістати якого-небудь заняття. Був я в Горожанському Комітеті — та вони самі безрадні. Вони мають таке велике число полонених і інтернованих до удержання, а фондів мало, що годі від них чого-небудь домагатися.

 

У Українців заняття нема, а Поляки заєдно питають: "Cо pan za jeden, czemu pana wydalono?" — і не приймають до служби.

 

А до того я конфінований і не можу рушитися з місця.

 

Моє положення страшно скрутне.

 

Звертаюся до Редакції "Впереду". Прийдіть мені в поміч. Через Ваше посередництво звертаюся до українського громадянства о поміч... Звертаюся до тих, яких доля пощастила.

 

Пишу і одно другого купи не тримається, бо роблю щось страшного — витягаю руку о поміч... перший раз в життю... Соромно мені страшно... Та находжуся в безвихідному положенню.

 

Не хочу жертви. Все те зверну, коли дістану роботу.

 

В мене дома всі хорі на тиф; недавно відпровадив сестру на цминтар, яка впала жертвою тифу.

 

Я сам виглядаю як Адам, — голий, бо в Бриґідках відібрали ліпшу одіж, а дали дрантя.

 

Передовсім прошу о працю, о якунебудь працю, а коли її нема, то о иншу поміч"...

 

_____________

 

Страшне це письмо.

 

Інтеліґентного, образованого, колись ц. к. урядника — примусили лихі обставини виставити руку.

 

І ми не можемо не прийти йому в поміч.

 

Пишучий ті слова складає в адміністрації "Впереду" 20 К і взиває читачів пересилати до адміністрації хто що може. Квоту, яка збереться, пішлемо йому як позичку, він мусить звернути на фонд Рідної Школи, коли дістане роботу.

 

Не відтягайтеся! Приходіть скоро в поміч! Два рази дає, хто сейчас дає!

 

(Складки проситься посилати до адміністрації "Впереду" з допискою: "Позичка для жертви хвилі".)

 

Вперед!

 

27.02.1920