З вибухом українсько-польської війни виїхали всі головачі й діячі москвофільського руху в Галичини й зібралися на Угорській Україні. Там під опікою тодішнього міністера президента д-ра К. Крамаржа усміхалося їм вигідне й спокійне життя. Одначе — як ми вже писали не тільки д-р Крамарж, але й його пупілі мають "пеха".
Наперед пішов в "одставку" перший протектор д-р Крамарж, а вскорі й другий головнокомандуючий на Угорській Україні і Еннок. На місце д-ра Крамаржа прийшов і соціяліст тoв. Тусар, а на місце Еннока прийшов якийсь новий ґенерал.
А за тим прийшла й зміна курсу. Moсквофілів, що досі грали на перших скрипках, відсунено, а їхнє місце заняли "ненависні" Українці зі своєю директорією.
І наші москвофіли, дуже обурені, виеміґрували, а "Прикарпатская Русь" доносить: "Тепер представники всіх карпатороссов, себто Галичини, б. Угорської Руси й Буковини зїхалися в Америці" — бо спасіння для Прикарпаття прийде з... Америки!
Перед відїздом до Америки відбулося ще "совіщаніе" в Парижі. На ньому взяли участь від русских Н.В. Чайковський, Савінков і кн. Львов; від русских Ґалічан д-р Марков і "професор" Вєрґун, від "младоукраинской" партії (що це знову таке? Чи нова назва гетьманців? — досі чули ми тільки про "младо турков") С.К. Моркогун і Б. Вишневський, від "Білоруссів" Кондратович і Ознобишин.
Конференція перейшла, розуміється, дуже дружно, а головно "много зроблено для вияснення безґрунтовности українського сепаратизма".
Всі отже видніщі москвофіли є в Америці. Може й тому "Прикарпатская Русь", — якої новий редактор, "соціяліст", обіцював зробити її демократичною, — стала не демократичною, а американською. Бо всі майже вісти має з Америки, а з льокальних тільки некрольоґ.
Може справді там в Америці піде їм краще?
Вперед!
10.02.1920