У рамках проведення едукаційної реформи доцільно було б ввести факультатив «Потрапляння в халепу з подальшим виборсуванням з неї». Вітчизняних лекторів можна було б потім відправляти у закордонні турне для наповнення бюджету. Огляд подій тижня в Україні
Закордонне тижня
Поява Володимира Зеленського на публіці в іпостасі шоумена для 73% громадян України, які прийшли на вибори, подобалася так, що вони довірили йому потримати президентську булаву. Переживши реінкарнацію, Володимир Олександрович почав непокоїти навіть власних палких шанувальників, бо в новому для себе амплуа у спілкуванні наживо видавав перли, яких би і Голобородько встидався. Тому візити української делегації на чолі з Президентом на форум у Давосі, а потім в Ізраїль дещо турбували громадськість.
Стосовно самого Президента – претензій немає. Як кажуть в Техасі, піаніст грає так, як вміє, тому стріляти в нього не варто. У Швейцарії Зеленський виголосив пристойний спіч перед порожньою залою, а команді, яка оточувала головну дійову особу, розуму не вистачило, аби зробити видимість наповненості приміщення.
На землі обітованій Володимир Олександрович мав бесіду з місцевими журналістами, яким пообіцяв, що президентствувати прийшов лише на один термін і через чотири з хвостиком роки віддасть «ключі» від держави своєму наступникові.
Між цими двома подіями стався казус. Голова парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія вирішив спілкуватися не з толерантними євреями, а з росіянами, до яких цензурних епітетів підібрати неможливо. В результаті народний депутат сплів руладу, з якої випливало, що з євроінтеграцією Україні варто не поспішати. Потім Арахамія пояснював, що його неправильно витлумачили, але вербальна недолугість таки залишилася.
Після Альп і Близького Сходу Зеленський поїхав до сусідньої Польщі. Симпатики Президента тримають за нього кулаки і, схрестивши пальці, загадують бажання, аби люди при владі думали перед тим, як щось говорити, а подумавши – багатозначно промовчали.
Колії тижня
Поведінку прем’єр-міністра Олексія Гончарука в Швейцарії можна пояснити специфікою тамтешнього повітря або бажанням самого Гончарука намастити лижі і втекти з посади, з якою він зараз мордується.
Під час Українського сніданку на Міжнародному економічному форумі в Давосі керівник уряду заявив, що Кабмін хоче віддати "Укрзалізницю" в управління найбільшому залізничному операторові Німеччини Deutsche Bahn на десять років. Достеменно не відомо, як відреагували на таку новини німці, але є підозра, що словосполучення Verdammte Scheiße в цій реакції пролунало.
Відносно швидко до Гончарука дійшло, що сказав він щось зайве, і план майбутнього співіснування «Укрзалізниці» з Deutsche Bahn було відкореговано.
Виявилося, що Міністерство інфраструктури України підписало з німцями меморандум про взаєморозуміння, який передбачає надання послуг з реформування управлінських механізмів державної компанії «Укрзалізниця». В Deutsche Bahn кажуть, що надаватимуть вітчизняним залізничникам виключно консалтингову допомогу і брати під контроль рейки на просторах між Чопом і Охтиркою не планують.
Різноманітні меморандуми – папери, ясна річ, потрібні, але на цьому Гончарук не зупиниться. «Зараз ми працюємо над текстом стратегічної угоди, яка буде складатися з багатьох раундів. На першому етапі у нас будуть німецькі консультанти, частково будуть консультувати наш менеджмент або на певному етапі будуть залучені до управління. Мова не йде про те, що ми віддаємо або навіть передаємо в концесію», – сказав прем’єр-міністр.
А от з фразою Гончарука «У них (Deutsche Bahn ,– Z) є розуміння того, як зараз виглядає зсередини «Укрзалізниця», вони консультують нас по окремих невеликих проектах» – важко погодитися. Як функціонує залізо на рейках, знає тільки Вєрка Сердючка, а якщо прем’єр-міністру захочеться довести ситуацію до абсурду, то він може повернути до керівництва «Укрзалізницею» польського рокера Войцеха Балчуна. Тоді шанси на звільнення самого Олексія Валерійовича суттєво виростуть.
Перелік тижня
Загальнонаціональний перепис населення в Україні відбувся лише один раз – в 2001 році нас нарахували 48,3 мільйона осіб, що спричинило рекламну кампанію під загальним девізом «Українці, кохайтеся, бо нас має бути 52 мільйони».
В ООН цивілізованим країнам радять рахувати кількість посполитих принаймні раз на десять років, і українців таки планували полічити в 2012, потім в 2013, але все руки не доходили: то економічна криза ніяк не могла вщухнути, то вибори президента вкупі з пташиним грипом. Причин знаходили багато. Врешті новітня влада сказала, що обов’язково перепис проведе, а передуватиме цьому електронний підрахунок.
Про результати заходу звітував міністр Кабінету Міністрів Дубілет, і найгарнішим із сказаного чиновником була фраза: «Для того, щоб приймати ефективні управлінські рішення, велика точність не потрібна».
Без «великої точності» уряд нарахував 37 мільйонів 289 тисяч громадян України. Тих, хто досі постійно проживає на окупованих територіях Донецької і Луганської областей і в анексованому Криму, до уваги не брали.
Рахували населення за допомогою даних державного реєстру фізичних осіб і даних мобільних операторів, з Пенсійного фонду взяли інформацію щодо віку і статі. Вся ця статистична феєрія коштувала бюджету 1,4 мільярди гривень, тоді як повноцінний перепис потягнув би 3,4 мільярда бюджетних грошей.
Економія очевидна, але від власне перепису не відмовилися і реалізувати його мають нібито в поточному році. Заощадження коштів, яким так тішився Дубілет, у такому разі буде дуже своєрідним, але на «ефективні управлінські рішення» нічого не вплине через відсутність таких.
Бюро тижня
У конспірологів існує версія, що Петро Порошенко сам стимулює слідчих Державного бюро розслідування, аби ті мали до нього якісь (бажано максимально безглузді) претензії. Таким чином п’ятий Президент потрапляє в інформаційне поле не з традиційно пафосними промовами, а, як нормальний обиватель, переслідуваний перманентно злочинною владою.
Щоправда, «нормальні обивателі» не завжди можуть собі дозволити прогулянки до ДБР в оточенні народних депутатів, а Петро Олексійовича може.
Про державну зраду і купівлю телеканалу «Прямий» в контексті Порошенка вже говорили, тепер, за його словами, зі слідчими спілкувалися про перетин українськими кораблями Керченської протоки у 2018 році та підписання Мінських угод. Процес обміну думками Порошенко назвав «шоу» і запевнив, що «шоу ми їм робити не дамо». «Це був дуже поганий спектакль. Сьогодні мали бути дії, але не відбулися, по моряках. І вони чекають, що ми ще раз прийдемо», – прокоментував він.
Скільки триватиме обмін думками Порошенка і слідчих ДБР, не відомо нікому, але судячи з того, що під стінами Бюро тепер з’явилися клоуни, які висміюють діяльність правоохоронців, процес самому Порошенкові подобається, він (чи його оточення) долучив до справи креативні гигикання, що зараз модно.
І не сильно здивує те, коли Петра Олексійовича таки звинуватять у вбивстві Кеннеді.
27.01.2020