«Руханка» і «двіжуха» стали на маленьку прю. Перший термін дещо інфантильний, другий перекликається з гопотою, цоком і цвирканням через зуби. З такою «трояндою і виноградом» ми і будемо жити ще пару років.
Огляд подій тижня в Україні.
Походи тижня
Можливо, тепер громадяни України знатимуть, чим відрізняється «ефектність» від «ефективності». У День Незалежності те, що коїлося на Хрещатику, спочатку було «ефектним». Чинна влада офіційним Маршем Гідності майже ліквідувала власний прокол на предмет того, що країні помпезні паради не потрібні. Коли країна прозоро натякнула, що влада не в темі, сучасна Банкова оперативно поміняла концепцію і зробила масштабне шоу.
З того дійства з буквами, що нормально складалися в слова, добре виглядав гарант Конституції, який тепер не «свій пацан», а «батько нації». Згадуючи про Крим і Донбас, як про вкрадених дітей, Зеленський мав би викликати патерналістські почуття у того, в кого вони ще викликаються. Загалом шоу відбулося незле, кілька днів посполиті матимуть тему для миття кісток його авторам і виконавцям.
Про те, що відбувалося в центрі столиці і в інших містах, пашталакати якось не випадає. Небайдужі зібралися, продемонстрували свою кількість і залишили можливість подумати тим, для кого цей процес ще можливий.
Посадка тижня
Виявилося, що зробити рейвах на рівному місці для «Слуги народу» – то як дурному з гори з’їхати. Так само з’ясувалося, що найбільша за всю історію українського парламентаризму фракція є дріб’язкова, як лихвар з творів національної літературної класики. Показати свої політичні біцепси СН вирішила на максимально примітивному пункті – розташуванні депутатів у сесійній залі. Члени партії «Слуга народу» зайняли найближчі до президії місця, решту народних обранців посунули в парламентське задуп’я.
Тішить, що члени фракції Опозиційного блоку «За життя», скоріше за все, сидітимуть під балконом, на якому товчуться журналісти, і якщо якому-небудь Шуфричу щось знову впаде на голову згори (без травм і руйнувань), то це буде маленькою сатисфакцією.
А «слуги», можливо, подорослішають і до них дійде, що переможець хай і отримує все, але мусить пам’ятати про правила пристойності.
Візит тижня
Минуло двадцять років – і до України знову завітав Беньямін Нетаньяху у статусі прем’єр-міністра.
Високими сторонами було підписано угоди про співпрацю у сферах спорту, освіти та сільського господарства. Крім того, після переговорів з’явилася можливість вивчення івриту в українських школах та української мови – в ізраїльських.
Найголосніше говорили про зону вільної торгівлі, яка таки трапиться, і хто з того матиме більший профіт – ще питання. В кулуарах пліткували, що Нетаньяху приїхав вчити українських колег, як виживати в стані перманентної війни. Якби Беньяміна звали Мордехай, а прізвище його було Маклеф, то можна було б повірити у ті плітки, але поки що сподіватимемося на гарні урожаї помаранчів на берегах Йордану і ще кращі збори пшениці та кукурудзи в країні, мешканців якої з часів Хмельницького звинувачували у антисемітизмі. Тепер в цій країні, судячи з національності її президента і прем’єра, антисемітизм досяг апогею.
Обмін тижня
Образ «батька нації» Зеленський плекав і в контексті звільнення українських полонених. Коли президента спитали про термін обміну в’язнями з країною-окупантом, президент відповів: «Я працюю особисто над цим питанням… Я працюю над цим уже два місяці. Дайте мені виконати свою справу – я обіцяв народові України, що ми повернемо полонених, повернемо моряків, що ми припинимо війну. Я цим займаюсь особисто. Я не знаю, хто там що каже, хто чим займається. Дайте мені зробити мою справу. Ми чекаємо на результати крок за кроком. Перші результати повинні бути вже у найближчі дні. Не хочу загадувати, якщо можна».
Паралельно з’явилася інформація, що Україна і Російська Федерація досягли попередньої домовленості про обмін утримуваними особами за формулою "33 на 33". Традиційно всезнаючі «джерела» повідомили про можливість звільнення росіянами 24 українських моряків, взятих у полон у минулорічному листопаді, вже до кінця серпня.
26.08.2019