Отче наш.

 

Ох, Отче наш благий, котрий цариш на небі

I вказуєш цілій вселенній правий путь,

До Тебе ми з низин звертаємся в потребі

І молимо з глибин: Ласкав нам, Отче, будь!

 

Цілий наш земний ґльоб пірнув в потопі крови

І зависна рука тиранії нас бє.

Врізьби нам, Всеблагой, в седця скрижаль любови, —

Нехай святиться скрізь святе імя Твоє!

 

Ми знаємо, що ми нікчемний пил дороги,

Котрий здуває час і губить в сірій млі.

І ми безрадні йдем крізь сумерки трівоги:

Твоя будь воля скрізь — на небі й нa землі!

 

Нам ворог наш закрав кроваві плоди поту

І наших кволих чад ссе голоду поліп.

Поглянь на земний ад і вкороти скорботу!

Та дай нам, Отче, наш насущний чорний хліб.

 

Ми знаємо, що ми чимало нагрішили;

Прости нам сліпоту слабої волі й тіл!

Та катови простить у нас немає сили...

Ох, Отче, не жадай від нас надлюдських діл!

 

Наш човен без весел несеться океаном,

Над Сціллею спокус, над кратером жадоб.

І як мімозі будь над пяним серцем паном!

He дай, щоб в сіти впав слабий, нікчемний хроб!

 

[Громадська думка, 15.01.1920]

15.01.1920