Століття співіснування з «братнім народом» підпсували наш менталітет занадто частим сподіванням на «авось». В українському варіанті «якось воно буде» мусить врятувати, допомогти і покращити. Російська панацея спрацьовує далеко не завжди. Огляд подій тижня в Україні.
Катастрофа тижня
Трагедія в небі поблизу Тегерану буде мати ще достатньо найнесподіваніших продовжень, незважаючи на те, що і так довкола рейсу PS752 накручено масу загадкового, конспірологічного і подекуди безглуздого.
Поки що аксіомами є визнання іранцями того, що саме їхні (точніше, Корпусу вартових ісламської революції) протиповітряні сили вбили 176 людей, і невміння вітчизняного керівництва реагувати на екстремальні ситуації.
Надалі всі зацікавлені шукатимуть відповідь на цілий ряд запитань.
З якого переляку українське посольство уявило себе експертами специфічної кваліфікації і похапцем заявило, що Боїнг авіакомпанії МАУ впав на землю не внаслідок терористичного акту чи влучання ракети?
Чому іранці, які кілька днів називали версію про збиття літака власною ракетою американською брехнею, розповідали про загоряння на борту літака і раптові зміни курсу судна, несподівано призналися і ледь не посипали голову попелом?
Чому Офіс Президента, Рада національної безпеки і оборони та Кабінет Міністрів непристойно довго не могли зробити того, що на сленгу називається «роздуплитися», і видати на публіку щось адекватніше, ніж «істеричне мовчання»?
Як шеф спецслужби воюючої країни Баканов міг не лише проігнорувати екстрене засідання, але й потрапити в об’єктив папараці в Куршавелі?
Відеозвернення Президента Зеленського присмачувалося інформацією про те, що невідомо як Володимир Олександрович повертався з Оману і взагалі, що він там робив? Конспірологічний вкид про те, що Президент України зустрічався на берегах Оманської затоки з кремлівським «сірим кардиналом» Сурковим, ще не найдрастичніша частина з набалаканого про останні події в житті нашого верховного головнокомандувача.
Найближчим часом в Зеленського і в його безпорадну команду ще покидають претензіями, а потім рейс PS752 стане елементом геополітики, про який згадуватимуть в залежності від політичної доцільності.
Затримання тижня
На тлі інфантильної поведінки влади, яку досі за інерцією називають «новою», Арсен Аваков знову продемонстрував, хто у вищому ешелоні гуру, сенсей і аксакал.
Підлеглі Арсена Борисовича затримали підозрюваного у організації вбивства Аміни Окуєвої – чеченки, яка захищала Україну на фронті. В Національній поліції відзвітувалися, що затримано також членів злочинної групи, яких підозрюють у серії тяжких злочинів, зокрема вбивствах.
Переможну реляцію силовиків трохи псувало різноголосся в інформації від власне Нацполіції і прокуратури, де трохи не збігалися дані щодо затриманих. Проте затримання організатора резонансного вбивства не кожен день трапляється, тому Авакову є чим хизуватися.
Вимагати, аби впіймали ще й замовника атентату, можуть лише ті, хто вірить у відважних ельфів та має диплом Хогвардса.
Песимісти-циніки чекають, коли у МВС чи у прокуратурі згадають про популярну тенденцію і повідомлять, що до вбивства Окуєвої причетні добровольці АТО чи волонтери.
Труби тижня
Газопровід «Північний потік-2» створить українській газотранспортній системі проблеми в недалекому майбутньому, а вже зараз клопотів цій ГТС додасть «Турецький потік».
Рура, яка сполучає російський Краснодарський край з півостровом Мала Азія, а потім через Балкани мусить добратися до решти Південної Європи, за словами президента РФ, «сприятиме підвищенню енергетичної безпеки Європи». Ні в Москві, ні, тим більше, в Анкарі не згадують прикрі інциденти у вигляді потрапляння російського винищувача у територіальний повітряний простір Туреччини з подальшим потраплянням в літак з триколором ракети, випущеної з-під прапора з півмісяцем, ні вбивства російського посла запальним турецьким охоронцем.
Що стосується «Північного потоку-2», то про завершення цього проєкту в Кремлі говорила канцлер Німеччини Ангела Меркель, і обидві сторони залишилися задоволені.
Україні залишається сподіватися, що «якось воно буде» і наша ГТС «сухою» не стоятиме.
Може, знову російський сокіл залетить, а турецький джигіт не схибить. Чи носіям георгіївських стрічок захочеться «повторіть», а нащадки Фрідріха Барбароса згадають про інстинкт самозбереження.
Компенсація тижня
У Стокгольмі і Гамбургу Україна в Росії міжнародні суди вже вигравала, тепер прийшла черга Женеви. Міжнародний арбітражний суд, що розташований поблизу мальовничого озера, відхилив апеляцію РФ і зобов’язав сплатити дванадцятьом українським компаніям понад $80 мільйонів компенсації за експропріацію майна в окупованому росіянами Криму. Сума для батьківщини зелених чоловічків зовсім не критична, але як кажуть самі росіяни, «курочка по зёрнышку клюёт».
Колись настане час і до трибуналу в Гаазі. Це нідерландське місто таке саме імпозантне, як швейцарська Женева, і президентові РФ можна було б провести спіритичний сеанс, аби проконсультуватися зі Слободаном Мілошевичем на предмет поведінки в цьому судовому органі.
13.01.2020