П. Партицкій опрокидає лише декотрі точки моєї статії: "Звідки взяла ся назва "Бойки?" То-ж я обмежу ся тут лише на коротку замітку що до опрокиду тих точок, а заразом на спростованью і поясненю декотрих замітів піднесених п. Партицким, яко-тако маючих звязь з моєю статією, а згаданим одвітом.
Боронячи моєї гипотези про походженє названья "Бойки" в властивий спосіб зачіпленої п. Партицким, я не потребував подрібно вичисляти всїх оріґінальних єго думок, а згадав лише коротко, що п. Партицкій зачер з дїла: "Slowanskе Staroźitnosti spеsal Paweł Josef Śafarik. W Praze 1837" і наменув про Шайнохи "Lechicki początek Polski" (вид. р. 1858). Що суть також оріґінальні думки п. Партицкого, я згадав виразно в дописцї, і тому огірченє п. Партицкого зовсїм без підстави. Хто хоче глубше слїдити, той порівнає згадані дїла з працями п. Партицкого, і оцїнить, в чім і о скілько п. П. оріґінальний. Впрочім користанє з дїл наукових нїкому уйми не приносить.
П. Партицкій каже, що я для потвердженя своєї гипотези не навів нїчого нового. Для "потвердженя" нї, для скріпленя моєї гипотези таки навів я дещо нового, дарма хоть і не добачує того п. Партицкій. Що-же до слів боне, ба, або й, або-ж п. Партицкій натворив дїйсну коловатицю. Я виводжу слово "Бойко" від "бойе", а допускаю, що могло тоє слово повстати також з "або-й". — П. Партицкій пише, що я виводжу слово "Бойко" від "ба" "або" — тим часом я наводжу яко посвоячені слова "ба" і "або" (в значеню: так!), котрі різко визначають ся в Бойківскім говорі. Проте, що розказую, як я сам чув передразнюванє Бойківскої бесїди, п. Партицкій не згадав і словом.
По думцї п. Партицкого слово "бойе" я написав хибно, чим витворив непотрібні "баламутства". (Чи суть також потрібні баламутства?). П. Партицкій виводить слово "бойе" "оріґінально" з бо-і-єсть, і думає, мов оно то само, що "то бо й є" або "то-то-бо і є". Однакож може оно єсть трохи инакше, як гадає п. Партицкій.
В збірнику виданім мною 1877 р. під заг. "Знадоби до словаря южноруского" на стор. 3. я помістив: бойє (Самб.) = ей же? на правду! Р. 1880 видав бл. п. Омелян Огоновскій цїнне своє дїло: "Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache", в котрім на стор. 94 помістив бojje aus Богу jej (Sambir) russ. ей Богу bei Gott, wahrlich! Коли ще печаталась згадана книжка, я посїтив був покійника і побачив випечатаний вже лист, де містить ся уступ "Zusammenziehung und Abfall der Silben." Случайно зирнув я власне на слово: "бojje", а прочитавши поясненє дане покійником, виразив мій сумнїв що до того виводу, так як "єй Богу" в Галичинї не говорять нїгде, а заразом подав догадку, що мабуть то слово повстало з бо і є (= єсть), як я і написав в "Знадобах". Тую мою замітку узгляднив покійник і на кінци книжки подаючи "Zusatze und Verbesserungen" приписав на стор. 235 бojje ist vielleicht = бо і je (єсть). Однакож збираючи дальше матеріяли язикові і діялєктольоґічні між людом я сам закинув давний мій вивід, а то з причин слїдуючих.
В декотрих сторонах, де говорять: пшениця, теля, шапка, ся, єст (sic!=єсть), я стрів прихвальну частицю є! — а-є! — є! є! = ja! so ist es! зрівнай старосл. єй = грец. ναἰ, лат. nае. Тото "є" належить віднести до пня містоименного (Pronominalstamm) e, так само, як "еге" (повстале з е+е=еге). Оттак слово "бойе" повстало з бо+е=бойе=боє (як звісно йе=є).
Анальоґія: пень містоименний а+бо=або; — бо+а=бойа=боя; — ба+а=байа=бая.
В "Знадобах писав я "бойє", отож виразив тим здвоєне й, як і чув в виговорі. Опісля однакож чув я "бойе" (боє) з одним й, — а тая форма по моїй думцї єсть правильнїйша, тому тепер пишу "бойе" або "боє". Також і значенє того слова подекуди підлягає певним відтїнкам; именно уживають того слова яко частицї прихвальної в значеню: так! так єсть! Раз чув я також слово "бойе" і в иншім значеню. Бойко ишов з ярмарку — пригадав собі, що не купив соли і так проказав до себе: "бойе! маю ще купити соли" = richtig! ich muss noch Salz kaufen.
Що до акценту, то я чув понайбільше акцент на о, однакож "бойе", як і подібні слова зложені можуть мати двійний наголос: пр. або і або, але і але1).
Оттак по належитій розвазї приходжу до заключеня, що бойе (боє) не має нїчо спільного з "то бо і є" або з "тото бо і є", — бо в послїдних вираженях "є" одвічає формі "єсть". Лишень так звана людова етимольоґія (Volksetymologie) може усмотрити тожсамість виразів "бойе" і "то бо і є".
Слово "Бойко" єсть льокальне. По моїй думцї повстало оно на межовинї, там де стикають ся Бойки і Лемки. То-ж і тепер можна найбільше в тій околици чути передразнюваня тих обох племен, а заразом також висміваня слів з одної сторони "лем", з другої "бойе", "ба", "або!" Прозивка повстала в одній закутинї могла дуже швидко розширити ся і дальше, хоть вже дальше, де місцеві говори руских людей не так дуже різнять ся, повтаряно лише прозивку, навіть і не знаючи звідкиля она пійшла. Лишень Лемки і сумежні Бойки, котрих говори різше відбивають від себе, нїж всякі другі рускі говори в Галичинї, і доси дразнять ся згаданими місцевими слівцями.
Треба знати, що взаїмне передразнюванє бесїди і називанє сусїдів після певних примітних слів водить ся именно у Славян замешкуючих північну Угорщину, а також по части і у Русинів галицких живучих з згаданими племенами в найблизшім сусїдстві. До того наведу тут одну подробицю звістну впрочім тим, що занимають ся славистикою. У Словаків, сусїдів нашим галицким Лемкам і угорским Лемакам найблизших, прозивають ся одні, що сидять на Спижі, "Чопаками" від слова "чо"=що; другі, в Земленьскім комитатї, "Сотаками" (Sotaci) від слова "со"=що, ческ. со2); треті знов "Терпаками" (Trpaсi) від слова trpou — тепер, ческ. nуnі, ted'. Згадані племена словацкі взаїмно прозивають себе від декотрих місцевих виразів бесїди, подібно як их сусїди: угорскі Лемаки і Лишаки, галицкі Лемко і Бойки. Така вже межи тамошним людом станова, тай годї.
Коли би наші Бойки були Кельтами, то предсї найшла-б ся про них згадка яко о пришляках, чужинцях, зайдах, чи у Нестора, чи у пізнїйших лїтописцїв. Тимчасом такої згадки нема, хоть з початку XIII. віка споминає ся про Синевідско, отож про село, де сидять наші Бойки, гл. лїтопись Волиньско-Галицка. В лїто 6748 (1.240). — "Преже того ѣхалъ бѣ Данило князь ко королеви во Угры, хотя имѣти съ нимь любовь сватьства: и не бы любови межи има, и вороти ся отъ короля, и приѣхавъ въ Синеводско, во монастырь Святия Богородица; на-утрыя же возставъ, видѣ множество бѣжавтихъ отъ безбожныхъ Татаръ, и вороти ся назадъ во Угры; не може бо проити Рускоѣ земли, заче мало бѣ съ нимь дружини".
Я написав, що "маса люду не випре ся своєї родової назви". П. Партицкій гне не туди і править, що одинокі люде, як і цїлі народи затрачують свою національність. Так єсть. Народи то прояви часові і зміняють ся, як все на світї. Буває таке, що нарід сам переродить ся, уступає чужому напливови, загине яко нарід, але полишить свою назву наслїдникам-витїснителям; буває і так, що сам нарід єствує, але стратить властиву свою назву; а також лучає ся і те, що нарід згибає а з ним і єго назва щезає без слїду. Таке то перенародовленє або затрата имени народного може стати наслїдком найрозличнїйших причин. Не треба нам далеко шукати: от наш люд на Українї вже тепер себе не називає руским...3) Але-ж завсїгди така зміна наступає поволи наслїдком певних историчних причин. У Бойків видимо инакше. Сама назва "Бойки" живе в устах сусїдів, маса же люду так прозвана не лише відпирає ся тої назви, але за ню готова почубрити ся... Ся обставина наводить на гадку, що мусить бути слово "Бойко" тілько прозивкою, а уважаючи пильнїйше, можемо докопати ся, що дїйстно Лемки і Бойки себе обопільно прозивають і навзаєм передразнюють ся. Лемки-ж зовуть себе самих: "Руснаки" — а Бойки "Русини".
По думцї п. Партицкого пакість многогрішних фільольоґов і граматиків псує богато крови историкам, котрі самі одні не помиляють ся нїколи. На те шкода теряти богато слів. Скажу лиш тілько: з виводів фільольоґічних, историчних і всяких других на помацки писаних для науки одна користь.
Наводячи мої слова що-до виводу слова "Висла" п. Партицкій при вираженю "так вивели славяньскі фільольоґи" додає иронічну примітку: "хиба польскі!" Так єсть! п. Партицкій відгадав: дїйстно польскі, отже славяньскі! Впрочім з тим виводом слова "Висла" згоджують ся такі авторитети як V. Jagić, A. Leskien, W. Nehring, А. Вruсknеr.
"Коренї слів, як вода (??) не затрачують ся так (як?) легко в бесїдї народів — длячого-ж мало би давне vis, єсли було у Славян, згинути без слїду?"
Корінь vis дасть ся вислїдити майже у всїх язиках индоевропейских. Индоевропейскій той корінь удержав ся і в Славянщинї пр. в словах: Висла (vis tla), Вислок (vis tlo-к); Вислока (vis-tlo-ka); один з допливів Буга зове ся Вис (vis-); в Мармарощинї єсть річка "Вис" ("Віс") — дальше в названих сел Вислобоки, Вислочок... Може бути, що також і назви Вистовичі, Висова, Вістова туди віднести належить.
Що-до слова "Дунай" запримітити мушу, що значенє того виразу у нашого люду не завсїгди різко опредїлене. І так кажуть: "такі жита, як Дунаї", щоби виразити понятє буйности і великости. А в піснях люд співає:
"Далась мене, моя мати, за Дунай, за Дунай,
Тепер собі, моя мати, подумай, подумай!
Тут "за Дунай" значить: в край далекій.
Тут і там згадує ся в піснях про Дунай, яко про велику воду, пр.
"Я в той Дунай втону, три рази вилину,
За тобов козаче марне з світа згину."
або:
"На широкім Дунаю,
Недалеко від краю —
Ой, там молод козаченько потапає!" etc.
Загалом у нас "Дунай" згадує ся досить часто в піснях, але в повседневній бесїдї, окрім повисше згаданого, справдї дуже красного і поетичного вираженя, менї і не лучалось нїколи про Дунай чути. Тому сумнїваюсь, чи би ваш селянин, як вильє малий потік по дощеви, як се приміром часто буває в горах, — проказав "виляв Дунай". Инакше у польского люду н. пр. в Татрах, де по виливі малого потока татрівскій гірняк каже: "nasza Wisła wylała", "oto wylała Wisła". Те вираженє польского "гораля" показує, що люд єще досить живо почуває первістне значенє слова "Висла".
Дуже звичайний то появ, що гадка нова стрічає противників, заки прийме ся. Хто викохав думку про кельтицке походженє Бойків, той, надїйсь, не легко уступить в користь моєї гипотези. Та-ж і гадку, що "Лемки" названі від частицї "лем", оспорювано з-почину дуже різко, наводячи против подібні арґументи, як п. Партицкій против моєї гипотези; именно тверджено, що і припустити годї, щоби від одного слівця поименувано цїле племя; що "лем" єсть лише льокальне, що Лемки в тім а тім селї говорять "нем", в иншім знов "леш" і пр. пр. А предсї анальоґія назв Русинів угорских "Лемаки" і "Лишаки" тут порішила — і тепер вивід слова "Лемко" від "лем" єсть загально принятий всїмо.
На тім кінчу, а заразом освідчаю, що на всякі дальші замічаня п. Партицкого я вже не одвічатиму. І так вже ся борба про гипотезу розволокла ся аж надто. Шкода часу гаяти!
Все-ж таки думаю, що розлука наших гипотез що до виводу слова "Бойки" не повинна стати о стілько розлукою, щоби аж зажегати гнїв в наших серцях. Бойе! ми-ж з п. Партицким знакомі не від нинї! Та-ж найсердечнїйші приятелї ріжнять ся подекуди в своїх думках і поглядах. Тим більше різниця гипотез не повинна псовати доброї злагоди межи давними знакомими.
1) але (а+ле) значить: 1) aber; sondern. 2) ja, ja wohl діялєкт. у Замішанцїв. 3) але еі doch! vortrefflich! то але = superbe! das lasse ich mir gefallen! И. B.
2) Шафарик виводить Сотаків від Сотагів (Satagi, Satagarii у Йорнанда р. 454—469 гл. Старинности §.11. ч. 10). Пізнїйшій розслїд виказав, що Сотаки так прозвані від слова "со"= що. И. В.
3) Записки о южной Руси. Кулиша т. I. стор. 235; впрочім зрів. Костомарова: Дві русскія народности. И. В.
[Дѣло, 26.12.1894]
26.12.1894