"Nemini credere" і "все розберіть!" — се теперішні гасла слїдителїв в науцї. В науцї єсть рух безустанний; все слїдять і провірюють. А позаяк ум людскій не годен всего збагнути, всего дослїдити, то і не диво, що не раз слїдителї можуть помиляти ся. Прямованя дослїдити правди завсїгди суть благородні і заслугують на узнанє, хоть і не завсїгди вінчають ся пожаданим успіхом. Як в других галузях науки, так і в фільольоґії суть декотрі річи непорішені, опираючи ся лишень на припусках, на гипотезах менше або більше имовірних.
До річей загадочних належить власне походженє назви "Бойки". Різні писателї розлично тую назву толковали і виводили. Я опираючись на поданих мною поводах виводжу тую назву від частицї "бойе". Новий той вивід замістив д-р V. Jagić, професор славяньскої фільольоґії в університетї Віденьскім, в своїм виданю "Archiv fur slavische Philologie," в томі XVI. 3. і 4. вип. на стор. 591—594.
Проф. Партицкій (гл. чч. 255 і 256 "Дѣла") не годить ся з моїм виводом. За те, що хтось не годить ся з моєю гипотезою, я гнївати ся не мав би причини і на заміт п. Партицкого я би не одзивав ся, єсли би п. П. навів вірно мої слова. К жалю п. Партицкій здїяв инакше; він змінив, обстрижкав і прикроїв мої арґументи так, щоби єму припало легше висновати дальші свої виводи. П. Партицкій пише:
"Проф. Верхратскій уважає назву "Бойко" повсталою из-за того, що Бойки любують ся (хитро!) в вираженьях "бойе" і "або" в значенью "так", і в вираженью "ба" в значеню "а навіть" (фальшиво!). Моїм наміром не єсть тепер полємізувати з тими виводами, хоч би в сїм випадку легко (sic!) се прийшлось би, бо вираженья "або" і "ба" в поданих п. В. значеньях не є виключно бойківскі і повтаряють ся також в инших сторонах краю (sic!), а знов слово "бойе", хоч нинї надто льокальне, але могло (sic!) колись бути в уживанью і у инших жителїв нашого краю".
Щоби показати о скілько точний був п. Партицкій в наведенью змісту моїх слів я приведу одвітні місця з моєї статьї в оріґіналї.
"Im bojkischen Idiome werden folgende, sonst im Ruthenischen ungangbare Bejahungspartikeln gebraucht: бойе = ja, jawohl, gruth. так, так єсть! так є! а = я! або und ба еbenfalls in derselben Bedeutung — Im Gemeinruth. bedeutefc абo oder aбó dasselbe, was im Bojkischen альбо = oder; das selten gebrauchte бa= ha, ja sogar; ба—ба! = ha — ha! wenn es so ware! wohin wird es abgezielt! Demnaсh wird im Gemeinruthenischen бойе gar nicht, або und ба in ganz anderer Bedeutung gebraucht." — Подаючи нову ґипотезу кажу:
"Fur diese meine Annahme spricht auch der Umstand, dass einige Bewohacr des Flachlandes um Źowkwa, Mosty wełyki, Ricycia..., die auch або (або-ж, або-й) in der Bedeatung "ja" gebrauchen, von ihren Nachbarn als "Bojki" bezeichnet werden, wodurch sie sich nichts weniger, als geschmeichelt fuhlen und diesen Namen, so gut wie die Trager desselben іm Gebirge zuruckweisen."
ПроФ. П. оспорюючи мою гипотезу звершає те "легко", бо виводить тяжкій, учений арсенал историчний, позичений з "Старинностей" Шафарика і скріпляє той запас своєю догадкою, що слово "бойе" могло (sic!) колись уживати ся і у инших жителїв нашого краю. В се послїдне він непремінно вірить тому, бо в сербских словарях при словах "бойсе, бояс" находить толкованє: wahrsсheinliсh, kann sein. — Що-до самої догадки п. П. мушу сказати, що она становить підставу дуже утлу і хибку. Збираючи знадоби язикові межи людом більше ніж трицять лїт, я запрямітив, що попадають ся нераз зовсїм льокальні, рівнозвучні вирази в місцевостях дуже значно від себе віддалених, коли на дуже значнім промежнім просторі тоті льокальні вирази зовсїм не суть звістні. На пр. "дїтки" говорять Лемки, тимчасом у всхідній части Галичини не уживає ся тото слово, котре знов часто лучає ся на Українї "дїтки" = полск. dziatki. Коло Жегестова уживають "слухняний" (пр. "не слухняни дїти") — а відтак тото слово стрічає ся далеко на всходї України. А також і що-до звучнї находимо нераз подібні прояви. І так приміром: говорять загально в Галичинї "медвідь" = ursus (з мед-їдь), на Українї же з переставкою звуків м і в: "ведмідь"; в Синевідску говорять Бойки, також жителї коло Снятина "ведмідь" так як на Українї, а "ведмедчук" = Gryllotаlpa vulgaris, медведик, земледух, нїм. Maulwurfsgrylle, Werre.
Не розбираючи цитатів историчних зіставлених п. П., котрі впрочім п. П. навів непотрібно, так як я подаючи нову гипотезу що-до походженя назви "Бойки" в короткости зараз на вступі привів і догадки великого слїдителя Славянщини, Шафарика і всї гипотези других писателїв відносячі ся до того предмету — я обмежу ся тут лише на приведеню кількох нових подрібностей, котрі можуть скріпити мою гипотезу, а також на поданю декотрих заміток язикових.
Назва "Бойки" по моїй гадцї повстала з частицї "бойе", а могла утворити ся також і з "або й". З частицею "бойе" посвоячені суть також "або" і "ба" (в значеню: так!), котрі то слівця різко визначають ся в говорі бойківскім і тому скоро замічають ся Русинами других, не-бойківских сторін. Я сам чув, як передразнювано бесїду бойківску. Менї розказувано: там вже гори, сидять самі Бойки, говорять: бойе! або! ба! — Також чув я, як раз челядь сміялась: "иде Бойко солодойкій", що мене спонукало до гадки: мабуть форми на ойкій, ойки місто на онькій, оньки також по-части причинились до утвореня прозивки "Бойко".
Певно, що се все лише гипотези; але припуск мій не без підстави. Передовсїм промовляє за ним анальоґія: сусїди Бойків, прозвані від частицї "лем"; а коли розглянемо ся в Славянщинї, то найдемо не раз назви племенні поодиноких народів славяньских, утворені з прозивок взятих від певних примітних, місцево уживаних слів або форм, так пр. у Русинів: "Лемаки" від "лем", "Лишаки" від "лиш", "Билаки" від "бив, бити", "Булави" або "Буласи" від "був, бути" — у Сербів, "Чакавцї" від слова "ча" замість "што", "Штокавцї" від слова "што", "Кекавцї" від "кай" замість "што" і др.
(Конець буде.)
[Дѣло, 06.12.1894]
(Конець.)
П. Партицкій на місце моєї гипотези кладе собі свою гипотезу, котра однакож не клонить мене до себе. Коли би наші Бойки були потомками народу воєнного, хижого і лютого, то прецї задержали би ся в их удачи хоть певні черти воєнного характеру, палкости і сукристости — тим часом Бойки то може найсмирнїйшій і найпотульнїйшій щеп малоруского племени; при тім люд побожний і добрячій і тою своєю удачею різко різнить ся від порских, поривистих, дїйстно бойких, а нераз навіть дуже зухвалих Гуцулів. П. П. наводить, що "по гадцї Гуцула, прозвище "Бойко" одвітне єдино для собак" і думає, що тая "родова ненависть" витворена "безперечно историчними відношенями". Я богато зносив ся з людом, але так знов великої ненависти межи Бойками і Гуцулами я не запримітив. Висмівають себе навзаєм Лемки, Бойки і Гуцули, а з них яко з "гірняків" сміють ся взагалї жителї долин. Тоє насміханє понайбільше відносить ся до місцевої бесїди і місцевої ноши — тай тілько. Матерью насміханья єсть найчастїйше темнота і узкоглядність загородкова, котра лише в собі самій бачить верх совершеньства. Але пусте то насміханє нераз навіть в однім селї буває — а звичайно уступає, коли перші лучи просвіти озарять темряву умів. Яко примір проведу місцевість "Більче" коло Залїщик. Білецкі люде називали давнїйше приселок "Дурний кут" уважаючи себе за нескінчено висших від селян дурнокутских, від котрих різнять ся трохи ношею. Нинї в Більчи школа, читальня, приселок від Більча, тепер вже піднесеного до гідности місточка, відлучений і прозваний "Доброкут", а про давні пусті прозивки вже теперішне поколїнє мало що знає... Буває се і инде, що близкі сусїди нераз з собою живуть в распрі. і так пр. у перекупок в Кракові одною из найзгірднїйших прозивок єсть: ty góralu! Подібно в многих околицях східної Галичини всяких захожих, хоть би і не з гір, називають "гірняки" і уважають их за щось низшого. У всїх подібних случаях було би безпідставним заключати, що ненависть тота витворила ся наслїдком глубших историчних причин. Часто то буває, що корінні жителї певної місцевости чують аж надто своє достоїньство, а — в певній мірі — уважають себе мов осередком мира... Тоє мабуть так, веде ся в цїлім світї. Роблячи студії язикові і зносячись з селянами, я скрізь від Попрада і Вислока аж по Збруч в кождїсенькім селї чув запевненя, що, мов, у нас бесїда сама тверда, чиста, справедливо руска, не так, як в сусїдних селах, де перекручують і таке инше. Таке поважанє для місцевого говора у людей неписьменних або полуграмотних, таке залюбованє в тїснім родиннім кутї видає ся менї зовсїм природним, хоть саме оно стало нераз причиною дрібних сварок і передирок межи близкими сусїдами.
П. П. подає свої, нераз навіть дуже штучні комбінації яко аксіоми непоколибаємі і неоспоримі. Все у него "певно", "безперечно", "розуміє ся". Тая єго певність тим більше разить, коли зважимо, що п. П. порушає ся звичайно на розлогім поли гипотез сягаючих доби передисторичної язика, а найпевнїйші навіть результати новійших дослїдів граматичних, відносячій ся до тої-ж доби, по більшій части таки все єще остануть тілько гипотезами.
На тепер обмежаю ся тут лише на короткі замітки що-до виводу слів паном П принагідно навязаних при оспорюваню мєего виводу слова "Бойки".
Проф. Партицкій пише:
"Що-до назви Διτζίκη замітив я на иншім місци, що в сербскім язицї "діка" означає: честь, слава, достоїньство сан; сербске слово єсть отже тілько перетолкованєм назви нашого Сяну."
"Назва Висла, або як давнїйше писали Visula, вказує на фіньскій початок. В язицї фіньском visi або vesi значить "вода"; друга часть слова, фіньскє ulea значить "білий, безбарвний".
Замічаю:
а) Старословеньскому дика, новословеньск. dika, сербск. діка одвічає грецке δόξα = мнїнє, слава (δοκέω = думаю, гадаю; впрочім сf. δείκω, lat. dico).
б) Старословеньске сан gen. fem, а також сан gen. mase означає draco, смок; галицко-руск. "сяник" = Gastrosteus aculeatus, нїм. Stichling, рибка пуста, маленька, бо лише на 6-7 цм. довга, але кольчаста і тому дивовижної подоби, за для того "сяником" т. є. малим сяном, малим смоком звана (гл. "Початки до уложення номенклятури і терминологиі природописнои", вип. VI. стор. 19 — і "Рукопись короледворска" перевод И. В. вид. у Львові 1879, стор. 47). — Ріка Сян (форма "сян" повстала мабуть з "сань") одержала имовірно назву від того, що пливе викрутасами т. є. має біг ужастий.
в) В слові "Висла" (у Помпонія Мелї: Vistula, у Плинія: Vistla) єсть -ла наростком (suffix). Первістною формою того наростка було tro (tlo), санскр. tra; яко праславяньска форма того слова випливає vіs-tlo, vis-tla, а відтак доперва Вис-ла. Индо-европейскій корінь vis (вис) означає мочити, розплавити, розливати, розтїкати ся. Оттак Висла означає воду, ріку. Так вивели славяньскі фільольоґи перед п. Партицким слово "Висла". Вивід той єсть ясний, поєдинчій, а за єго имовірностію промовляє і се, що і доси люд польскій кожду воду пливучу зове "wisła", именно коли говорить о виливі ріки*).
Проф. Партицкій пише: "В народї переховала ся ще память о тім, що властива назва (?!) Бойків єсть Бої. Так вношу з того, що в приложниковій формі замість "бойківскій" говорять у нас часто (?) "бойскій" (послїдне слово наводить ся також в словари Желехівского.)"
Заключенєе тото дуже сміле. Ми запитаємо, де именно говорять "бойскій"? В словарі Желехівского вправдї подане тоє слово, але без указанья жерела, звідкиля взято.
Бойки запитані: "чи ви Бойки?" відказують заперечаючо, а инодї додають: "Бойки коло Львова." В тій відповіди єсть по части відгризка, по части містить ся в нїй і правда, бо жителїв декотрих сел Жовківщини (отож недалечко Львова), именно селян, що в бесїдї своїй уживають яко частиць прихвальних або, або-й, або-ж, дїйстно сусїди зовуть "Бойками".
Гипотезу п. Партицкого про кельтицке походженє назви "Бойки" уважаю неймовірною. Не раз то вже бувало, що книжники окутавши ся в тяжку збрую учености, шукали близких річей далеко. В подібних случаях пригадують ся слова поета: "Sieрh' das Gute liegt so nahe!"
Люд, маса люду не випре ся своєї родової назви. Тим часом Бойки, так само як Лемки, паленїють з гнїву, коли их назвати згаданими именами. До того-ж — як се легко провірити можна — і доси дразнять ся, именно сі два щепи, словами з одної сторони "лем", з другої "бойе, або, абой, ба". Тій покутній ворождї приписувати якусь глубшу причину историчну видає ся менї дїлом зовсїм неподібним. Уважаю марну тоту распрю яко дрібні передирки, котрі родять "великі" жалї і стають причиною обопільної к собі неохоти передразнюючих ся, однакож без наслїдків дальше идучих. Малі угризки, а "великі" жалї лучають ся инодї у членів тої самої родини — не то що у сусїдів. Тоє все розважаючи, даю освід що по моїй думцї назва "Бойко" доморідна, руска, повстала з передразнюваня рівно, як і назва "Лемко."
У Львові 19 падолиста [1 грудня] 1894.
Дописка. По написаню повисшої статії прочитав я в ч. 262. "Дѣла" примітку п. Партицкого під заголовком: "До розправи о Бойках", на кінци котрої п. П. признав, що поквапно читав статью про новий мій вивід слова "Бойки" і "через недогляд" подав хибно толкованє бойківского "ба", котре я в моїй статії навів кілька разів. Тим п. П. по части направив те, що було здїлано ним не так, як слїдує. При веденю полєміки, завсїгди личить уважати противника, по крайній мірі вірно наводити єго слова, і взагалї вистерігати ся різкости, тим більше в таких випадках, коли иде о гипотезу, о річ, про котру нїколи не мож буде говорити з математичною певностью. В статії п. П. поміщеній в ч. 262. "Дѣла" суть уваги, котрим годї відказати цїни, хоть і не згоджую ся не з одним заключенєм п. П. Обєктивний розгляд і дослїд річей, опертий на праведнім провірюванью, може нам указати сонце истини і не будемо тогдї тим кораблем "що ним мече вітер по непевних водах."
*) Историк Шайноха (Lechicki początek Polski) думав, що назва "Висла" єсть в звязи з нїм. словом weiss (давнїйше wis=білий), котрого корінь єсть також vis, покладаючи именно на поданью Dlugosz-a, що в старинности звали Вислу alba aqua. Гануш однакож виказав, що той вивід єсть недопустимий. Що назва "Висла" єсть славяньскою довідно доказали Карлович і Гануш. И. В.
У Львові 23 падолиста [5 грудня] 1894.
[Дѣло, 08.12.1894]
08.12.1894