Національна хореографія у вигляді танців на граблях виглядає так: зробити якусь несусвітню дурницю і подивитися, що з того вийде; перестрашитися побаченого; цофнутися назад; почекати, поки все заспокоїться; зробити нову несусвітню дурницю. До граблів пора підключати струм. Огляд подій тижня в Україні.
Революція тижня
Навіть до людини, яка снідає гальмівною рідиною, вже мало б дійти, що від будь-якого процесу, де пальці мачав нардеп Бужанський, треба втікати, як від носорога з діареєю. Але не доходить – і тому Верховна Рада голосує і підтримує «антикорупційний» і «реформаторський» законопроєкт №12414, президент потім його підписує (фрикції з підписанням-непідписанням варті окремої пісні акина), а в результаті отримує «революцію на картоні». Участь у процесі «силовиків» Буданова і Малюка зіпсувала добродіям репутації, і згадуватимуть про них тепер не завдяки тріумфальній «Павутині», а в контексті невчасної підтримки «антикорупційних» ініціатив президента. Вийшло як в анекдоті про порядного газду і козу, що трапилася йому на п’яні очі…
Креатив на картонках, які протестувальники тримали в Києві, Львові, Дніпрі, Одесі та інших містах, вартий був рівня майстерності якщо не Подерв'янського, то точно Рабле. Волання в соціальних мережах про те, що молодь (ключова сила на мітингах) вивели росіяни, щоб «розхитати човен», змінився гучнішим, але так само слабко аргументованим воланням про те, що ініціатор дійства Порошенко, а треба було йому це, аби захопити владу. Апофеозом роботи ботів була згадка про Сороса в ролі деміурга акцій, аби потішити власну деменцію.
Для чого влада ініціювала явно скандальний закон, пояснити можна тільки бажанням тієї самої влади намацати «больовий поріг» у населення. Цього разу намацали і зробили належні висновки. Окремий «больовий поріг» офіційний Київ намацав на Заході, де на ініціативи Банкової вибухнули обуренням німці з французами й американці заодно.
Тепер чекаємо середу, коли в серіалі «оновлення боротьби з корупцією» сам президент Зеленський анонсував новий епізод.
Переговори тижня
Українські делегації мають їздити в Стамбул на переговори з росіянами у вигляді паяців принаймні тому, що після того діалогу до України повертаються наші полонені, а це дуже важливий результат. Тепер команда знов очолювана Рустемом Умєровим, але вже в інкарнації секретаря РНБО, якось поговорила з шапіто, очолюваним Медінскім – і колишній шеф вітчизняного Міністерства оборони оголосив три ключові пріоритети: повне припинення вогню, що передбачає припинення ударів по цивільній і критичній інфраструктурі, продовження повернення полонених українців, зокрема цивільних і дітей, організація зустрічі голів держав.
З останнім пунктом буде трохи важко, бо пам'ять підказує, що сам Зеленський казав про неможливість зустрічі з воєнним злочинцем, яким є президент РФ. Але коли вже Реджеп Таїп Ердоган пообіцяв накрити гарний стіл, то треба готуватися до найнесподіванішого.
Саміт тижня
Без особливої інтриги пройшла чергова зустріч у форматі «Рамштайн». Найочевидніший результат 29-го зібрання – Захід готовий «грати в довгу» і не поступитися в жодному разі з таких позицій. Щоправда, до кінця незрозумілим залишився алгоритм допомоги в сучасних реаліях, коли американська допомога йтиме в Україну за посередництва європейської бюрократії.
Гедлайнерами цього саміту були шефи оборонних відомств Німеччини та Великої Британії.
Німець Пісторіус озвучив те, що до нього дійшло вже давно, але до більшості європейців доходить тільки тепер, і то з труднощами: «Путін не має жодного інтересу до справжніх переговорів» (відсилка до зустрічей в Стамбулі і загальної логіки від їх проведення).
Британець Гілі трохи нагадав Трампа з його оперуванням не надто зрозумілими цифрами, заявивши: «Ми повинні зробити свій внесок – розгорнути 50-денний ривок із метою озброїти Україну на полі бою та допомогти підштовхнути Путіна до переговорного столу». Вийшов деякий дисонанс зі сказаним Пісторіусом, але хай вже хоч так.
Зрозумілішу цифру назвав Денис Шмигаль, який звикає до портупеї міністра оборони. За його підрахунками, Україні до кінця року потрібно 6 мільярдів доларів для покриття оборонного дефіциту. Ці гроші підуть на засоби ППО, безпілотники і на «додаткову зброю глибокого удару, щоб повернути війну до Росії». Новий міністр має амбітні плани – і тепер чекаємо адекватної й бажано оперативної реакції від західних союзників.
Діагноз тижня
Клопотів із репутацією нема у народної депутатки Мар’яни Безуглої. Обраниця столичної Оболоні є «важкою артилерією» сучасної вітчизняної політики, і якщо на Банковій виникає потреба поставити все догори дриґом, збурити інформаційне поле до непристойності, з’являється «мортира» Мар’яна – і ситуація, яка до того виглядала по-дурному, стає вже майже притомною (бо на тлі того, що коїть Безугла, поведінка Бівіса і Батхеда – невинні витівки учнів пуританської школи).
Тему з НАБУ і САП треба було забалакати, і з цим завданням Мар’яна Володимирівна справилася, як ніхто інший. Безглуздий допис щодо загибелі Ярослава Рущишина Безугла органічно поєднала виходом на мітинг з тільки їй зрозумілими вимогами, а ананасом на торті стало одкровення нардепки про те, що має синдром Аспергера, тому відчуває емоції інакше і має високий поріг страху, а брехня для неї – майже неможлива.
Для тих, хто не Авіцена і навіть не Парацельс, Вікіпедія повідомляє: «одне з п'яти загальних (первазивних) порушень розвитку, які характеризуються серйозними труднощами в соціальній взаємодії, а також обмеженим, стереотипним, повторюваним репертуаром поглядів і занять. Синдром іноді називають формою високофункціонального аутизму (тобто аутизму, за якого здатність функціювати відносно збережена)».
Тепер коли пересічний громадянин матиме якийсь жаль до політиків, то може згадати цю історію і, напруживши мозок, дійти висновку, що у владу носіїв синдромів привів саме той пересічний громадянин, тому всі претензії адресуйте собі.
29.07.2025